МОВЛЕННЯ ДИТИНИ – ЦЕ ОБЛИЧЧЯ НАЦІЇ
Мовлення – важлива функція людського мозку, яка є, з одного боку, знаряддям мислення, інтелектуальної діяльності, а з іншого – засобом спілкування. Унікальність її полягає в тому, що вона є винятковою функцією саме людського мозку і одночасно засобом спілкування та інтелектуальної діяльності. Це обумовлено тим, що всі психічні процеси: пам’ять, уява, увага, сприймання, мислення – розвиваються з безпосередньою участю мовлення.
Погіршення екологічної ситуації та економічних умов життя, що спостерігається протягом останніх десятиріччь, зумовлює низький рівень соціального розвитку населення і як результат – збільшення кількості дітей з різноманітною вродженою патологією. Переважна більшість дітей-логопатів, що страждають важкими порушеннями мовлення, це категорія із малозабезпечених сімей, де діти не підготовлені до школи та потребують довготривалої копіткої індивідуальної роботи вчителя-логопеда. Велику частину цієї категорії складають діти з різноманітними порушеннями мовлення.
Учні з тими чи іншими мовленнєвими порушенням зустрічаються дедалі частіше, особливо в класах початкової школи.
Через мовленнєві порушення вони погіршено сприймають та засвоюють навчальний матеріал.
Відповідно до наказу Міністерства освіти України від 13.05.1993 № 135 «Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи» логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкільних закладах організовується для надання допомоги дітям з порушеннями мовлення.
Основним завданням логопедичних пунктів є усунення різних порушень усного та писемного мовлення, запобігання різних відхилень мовленнєвого розвитку учнів, пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків.
У Львівській області функціонує 135 логопедичних пунктів при загальноосвітніх навчальних закладах, в них працює 140 вчителів-логопедів.
За існуючим Положенням (наказ Міністерства освіти України від 13.05.1993 № 135 «Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи освіти») в області для обслуговування 5506 початкових класів у міській та сільській місцевості області (1381 навчальний заклад), потрібно відкрити ще 242 логопедичних пунктів, загальна потреба в області становить 374 логопедичних пунктів. До прикладу, за останні три роки кількість дітей, в яких виявлені мовленнєві порушення, коливалася від 9000 до 12 000 дітей. Отже, кожен вчитель-логопед обслуговує кількість учнів у 3-6 разів більшу, ніж передбачено нормою.
Станом на 30.05.2014 Львівська область логопедичними пунктами при загальноосвітніх навчальних закладах забезпечена на 36 відсотків.
З 140 вчителів-логопедів 107 мають відповідну фахову освіту (77%), 23 % - не мають дефектологічної освіти. У мм. Червонограді, Трускавці, Стрию, Новому Роздолі, Дрогобичі, та районах: Старосамбірському, Сокальському, Кам’янка-Бузькому, Жовківському, Дрогобицькому, Буському стовідсоткове забезпечення вчителями-логопедами з дефектологічною освітою. У м. Моршині, Бориславі, Самборі, Турківському та Перемишлянському районах взагалі немає фахівців з відповідною логопедичною освітою. Решта районів показник рейтингу співвідношення кількості вчителів-логопедів логопедичних пунктів при ЗНЗ, що мають фахову освіту, до кількості вчителів-логопедів логопедичних пунктів при ЗНЗ, що не мають фахової освіти, коливається від 0, 1 до 0, 8.
37 відсотків вчителів-логопедів, які обслуговують дітей з порушеннями мовлення у логопунктах, є спеціалістами вищої кваліфікаційної категорії, 16 – першої кваліфікаційної категорії, 19-другої та 28 відсотків- спеціалісти.
Впродовж останніх років збільшилась кількість вчителів-логопедів – молодих спеціалістів, які працюють від 1 до 5 років – 27 %, та зменшилась кількість осіб, які працюють понад 45 років вчителями-логопедами – 3%.
Уже поспіль декілька років стабільними залишаються показники логопедичного стажу осіб, які працюють 6-10 років – 13 відсотків, та 11-20 років – 27 відсотків. Вчителі-логопеди, які працюють 21-30 років становить 19.
У більшості районів та міст обласного значення створені методичні об’єднання вчителів-логопедів.
Вчителі-логопеди працюють згідно з річним планом та планів з наявних мовленнєвих порушень. Вчителі-логопеди працюють за розкладом занять, який затверджується відділами освіти.
В основному вчителі-логопеди завдяки своїй фаховій кваліфікації забезпечують належний рівень та результативність логопедичних занять, зміст яких відповідає мовленнєвому порушенню, психофізичним особливостям дітей.
Педагоги використовують на заняттях наочно-дидактичний матеріал, поєднують фронтальні й індивідуальні їх види, забезпечують зв'язок з програмовим матеріалом. Значну увагу приділяють пропаганді логопедичних знань серед населення: виступають на секційних засіданнях методоб’єднань вчителів початкових класів, перед батьками, проводять відкриті заняття для батьків, педагогів, організовують консультаційну роботу.
Однак, в організації та здійсненні логопедичної роботи в області мають місце істотні недоліки. Через відсутність належної кількості логопунктів не всі діти з мовленнєвими порушеннями мають можливість отримати кваліфіковану допомогу вчителів-логопедів.
Потребує поліпшення навчально-матеріальна база логопунктів в районах та містах.
Логопедичні пункти не забезпечені сучасними технічними засобами навчання, потребують оновлення стенди, роздатковий та дидактичний матеріал, немає приміщення для батьків і дітей, що чекають у черзі.
Вчителі-логопеди логопедичного пункту при загальноосвітніх навчальних закладах не використовують сучасні комп’ютерні програми та технології при організації логопедичної допомоги дітей з мовленнєвими порушеннями дошкільного та шкільного віку («Видиме мовлення», «Світ звуків» та ін.).
На сьогодні комп’ютер має забезпечити наступні переваги:
- наявність цікавого зворотнього зв’язку для дитини;
- швидке встановлення емоційного контакту з дитиною;
- вибір, дозованість і контроль інформації (на відміну від перегляду телевізійних програм);
- можливість проведення порівняльної діагностики дітей будь-яких міст і регіонів;
- оцінювання якості роботи логопеда;
- можливе перенесення частини логотерапевтичної роботи в домашні умови, що веде до регулярної та спрямованої роботи з дитиною;
- дистанційна робота з дитиною завдяки всесвітній мережі Інтернет;
- вибір і виготовлення різноманітного якісного дидактичного матеріалу.
Вчителі-логопеди недостатньо облікують результативність логопедичної роботи, не ведеться облік дітей, які повторно залучаються до занять.
Неприпустимим є використання мовленнєвих карток старого зразка, що не відповідає чинному Положенню.
Такий стан організації роботи логопедичних пунктів в області свідчить про послаблений рівень керівництва і контролю за роботою вчителів-логопедів з боку відділів освіти.
Немає коментарів