16 квітня 2018 року педагоги-організатори на курсах підвищення кваліфікації опановували основи освіти для демократичного громадянства. Доцент кафедри життєвих компетентностей Кудрик Л.Г. розповіла про швейцарсько-український проект «Розвиток громадянських компетентностей в Україні» та освітню платформу «Живемо в демократії»
Переглядали відеоролики, презентації про демократію і права людини. Виконуючи та обговорюючи інтерактивні вправи («Всі різні, всі рівні», «Намалюй права людини», «Обери позицію», «Словник священних слів», «Мотивація до громадянської відповідальності», рольова гра «Нарада» та ін.), педагоги-організатори удосконалювали власну професійну компетентність і навчалися, як виховувати в учнів толерантність, креативність, культуру дискусії, навички активного слухання, критичного мислення, демократичного стилю лідерства, роботи в команді. Ділилися досвідом про підвищення ефективності правового і громадянського виховання, демократизацію освітнього процесу. Поглиблювали знання Конституції України і Загальної декларації прав людини, осмислювали зміст і вагу демократичних цінностей. Про це – творчі знахідки педагогів («Монолог живого поняття»):
«Я – Життя. Мене подарував Бог людині. Хотілось би, щоб кожна людина прожила мене із якимось щемом у серці, із теплими спогадами, щоб я не пройшло даремно, а було наповнене змістом, мало мету, ціль, завдання, які повинні бути виконані. Я дуже складна штука, бо школи, де вчать жити, немає…» (Костевка Лілія).
«Я Закон. Я велика і товста книжка, якою часто користуються юридичні працівники. В мені прописані ваші права, свободи. Мене дуже люблять добрі і послушні громадяни, бо я розширюю їх можливості. Та постійно в конфлікті зі мною правопорушники і злочинці, тому що я їх сковую, обмежую їх поступки… Я дуже хотів би, щоб мене поважали, щоб виконували мої приписи, щоб з моєю допомогою всі були щасливі» (Віхаста Зоряна).
«Ми живемо у такій країні, яка називається Демократія. Усі розуміють, що без нас ця країна не існуватиме, але не всі громадяни знають, скільки нас є. Ми – велика сім’я. Ми фундамент. Ми необхідні, щоб у сім'ях була злагода і рівність, щоб на роботі гідно оцінювали працю, щоб не було неприязні, жорстокого поводження, несправедливості, приниження гідності людини. Ми прагнемо, щоб нас розуміли, дотримувалися і ніколи не нехтували нами» («Права людини») (Думич Любов).
«Я Вишиванка. Моє життя зараз дуже веселе, різноманітне, барвисте. Я надзвичайно популярна, мене люблять носити і дорослі і діти. В давнину українці виражали себе завдяки мені. Носили як повсякденний та святковий одяг. Я символ здоров’я і краси, щасливої долі й родової пам’яті, порядності і чесності. Здавна українські жінки виготовляли мене для своїх чоловіків, закладаючи в орнаменти молитви і замовляння, аби вони оберігали воїнів у бою. Мене хотіли забути, але я відродилася і завжди буду жити серед людей та чарувати світ своєю невмирущою красою!» (Вахула Наталія).
Немає коментарів