11.07 – 78 років від дня народження Нечерди Бориса Андрійовича (1939–1998).

Український поет-шістдесятник

Обираю ж цілу планету

Справедливості і Добра!

Б. Нечерда

Про Бориса Нечерду Михайло Слабошпицький написав «… Він – пильнував. Тому може зі спокійною совістю озирнутися назад. І без почуття ніяковості дивитися вперед. Бо це є дуже важливо для поета».

Борис Нечерда народився 11 липня 1939 року у селі Ярешка Андрусівського району на Житомирщині в сім’ї залізничника. До Олександрії він приїхав 1953 року. Після переїзду сім'я оселилась у непоказному шахтарському помешканні в робітничому селищі Жовтневому. Протягом року Борис навчався у сьомому класі школи №7, а після одержання батьками квартири у селищі Перемога – у школі № 10. У 9-у класі, аби матеріально підтримати сім'ю, змушений був влаштуватися на роботу учнем монтажника, а ввечері відвідував школу робітничої молоді. Однак це не перешкодило йому закінчити в 1957 році денну школу №9 (яку розділили на дві – №9 і №10.)

Після успішного закінчення школи Б. Нечерда замість інституту обрав виробництво та у вересні 1957 року влаштувався у вантажно-транспортне управління тресту "Олександріявугілля" старшим стрілочником.

Борис Нечерда дебютував у літературі в 1955 році віршем "Молодой агроном". А у 1958 році поїхав на навчання до Одеси, де закінчив кораблебудівний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту.

Протягом 1955–1958 років юний поет опублікував двадцять творів.

У травні 1958 року Б. Нечерда поїхав до Києва. А олександрійська газета "Комуністичним шляхом" влітку 1958 року на останок надрукувала ще два його вірші: «Із сонцем народжений» (29 червня) та «У нарядній» (31 серпня). Публікацією цих поезій завершився олександрійський період (1955–1958) життєвої і творчої біографії початківця.

З безмежжя віддалених літ –

Без нашого дозволу й згоди –

ще скажуть про наше сьогодні:

інакше було на землі.

Так мовлять про наші часи

і про перемоги предивні,

здобуті ціною сльози

народу й одної дитини…

(«Усе тече»)

1963 рік став дуже важливим у літературній біографії поета. В одеському видавництві «Маяк» вийшла його перша збірка із символічною назвою «Материк».

Вона була такою співзвучною до років «відлиги», що подарувала суспільству стільки надії та ентузіазму, народила «естрадну» поезію. Тому уже в «Материку», поряд із захопленими вигуками й романтичними інтонаціями, характерними для того поетичного покоління, зазвучали й суто індивідуальні мотиви Нечерди, які відразу ж увиразнилися в наступній збірці «Лада» (1965). Поета не раз поривало бажання сказати відверто про те, як ми живемо і що з нами відбувається.

За життя Борис Нечерда випустив 12 книг поезії та один роман. Особливо упереджено ставилися до нього київські видавництва і столичні журнали (аж до 1991 року, до розпаду СРСР). Однією з причин упередженості було регулярна поява віршів одесита на сторінках антологій, що вийшли в ряді країн Європи, в США та Канаді на підтримку дисидентського руху в Україні.

Друкувався Нечерда переважно в одеському «Маяку», а також на сторінках місцевих газет.

В березні 2000 року Борису Нечерді була посмертно присуджена Національна премія імені Тараса Шевченка в області літератури за збірку поезій «Остання книга».

Благаю: прожиті літа

не плутай із блиском дешевим.

А те, що зоветься душею,

пильнуй до пуття, мов ліхтар.

(«Усе тече»)