25.07 – 148 років від дня народження Михайла Петровича Косача (1869–1903).
Український вчений-метеоролог та письменник, брат Лесі Українки і Ольги Косач-Кривинюк, автор ряду оповідань, друкованих в періодиці.
Життєпис
Народився у місті Новограді-Волинському. Початкову освіту здобув удома. Офіційну освіту Михайло почав з п'ятого класу Хелмської класичної гімназії, яку закінчив із срібною медаллю. Від 1888 року Михайло — студент математичного відділення фізико-математичного факультету Київського університету, а з 1891 року навчався у Дерптському (Тартуському) університеті. Водночас захоплювався літературою (опублікував у галицьких часописах новели під псевдонімом Михайло Обачний), а також фотографуванням і етнографією. Захистив дисертацію з фізики і викладав фізику та математику у тартуській жіночій гімназії. Мав низку технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в Тарту.
З 1901 року — приват-доцент кафедри фізики і метеорології Харківського університету. Тут розквітнув його талант як організатора. Михайло Косач фактично став засновником метеорологічної служби на Харківщині. Крім того, викладав загальну фізику у ветеринарному інституті та в школі технічного товариства. Автор кількох праць із математики і фізики, зокрема: «Деякі уваги до передбачення погоди Демчинським» і «Положення осьової лінії в електричних циклонах».
Помер 16 жовтня 1903 р. від дизентерії на 35-му році життя. Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з родиною.
Літературна діяльність
Літературну діяльність розпочав перекладами оповідань М. Гоголя («Вечори на хуторі біля Диканьки», 1885, разом з Лесею Українкою) та В. Короленка («У великодну ніч»), Г. Сенкевича, Ф.-Б.Гарта.
Входив до літературного гуртка «Плеяда». У журналах «Зоря» та «Житє і слово» опублікував низку оповідань:
- «Різдво під Хрестом Полудневим» (1889);
- «На огнище прогресу» (1891);
- «Владарі світу», «Погибель світу», «Сни», «Метелики», «Вовкулаки», «Гість», «Що?», «Нікуди» (усі 1894–1897) та інші.
Немає коментарів