22.08 – 97 років від дня народження Рея Дугласа Бредбері (1920–2012).

Один із найвідоміших американських письменників-фантастів.

Дитинство

Рей Дуглас Бредбері народився у містечку Вокіґен, Іллінойс, і був наймолодшим серед трьох братів у сім'ї шведської іммігрантки, і Леонарда Сполдінг Бредбері — телефоніста англійського походження. Своє друге ім'я «Дуглас» отримав на честь зірки німого кіно — Дугласа Фербенкса. Роки його раннього дитинства і становлення пройшли у Вокіґені в атмосфері любові великої сім'ї й цей період був корисним як для автора, так і для його творчості. Хлопчика заохочували до читання — чимало часу він проводив у місцевій бібліотеці. Там він читав Френка Баума («Чарівник країни Оз»), Жуля Верна, Герберта Веллза, особливо — Едґара Берроуза (що відомий насамперед серією про пригоди Тарзана). Саме тоді, у віці 12 років, Рей почав думати про кар'єру письменника. Бібліотеку через багато років він зробить місцем подій роману «Щось лихе до нас іде» (Something Wicked This Way Comes), а образ рідного містечка 1920-х років виведе у різних творах під назвою «Зелене місто» (Green Town).

Про свої дитячі роки він збереже враження у «Кульбабовому вині» (Dandelion Wine) та численних оповіданнях про Дуґа — простого американського хлопчика, у якому легко вгадати автора.

Коли Бредбері виповнюється 14 років, сім'я здійснює ряд переїздів, врешті осідаючи у Лос-Анджелесі у 1934 році. Рей закінчує середню школу, не маючи змоги продовжити навчання й мусячи заробляти на життя продажем газет, він, по суті, цим і обмежує свою «офіційну» освіту. Систематичні знання він здобуває відвідинами бібліотек:

Мене виростили бібліотеки. Я не вірю у коледжі та університети. Я вірю у бібліотеки, бо більшість студентів не мають достатньо грошей [на освіту]. Коли я завершив школу, тривала Депресія й грошей не було. Я не міг відвідувати коледж, а тому проводив у бібліотеці три дні щотижня впродовж 10 років.

Кар'єра письменника

Світогляд письменника сформувався серед книжок, що супроводжували його із вельми юного віку:

«Жюль Верн був моїм батьком. Уеллс — мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені двоюрідним братом, він як кажан — вічно мешкав у нас на темному горищі. Флеш Гордон та Бак Роджерс — мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще додам, що моєю матір'ю, цілком ймовірно, була Мері Уоллстонкрафт Шеллі, авторка Франкенштейна. Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом із такою сімейкою», – писав Бредбері.

Творчий шлях завдовжки 80 років розпочався, за спогадами Рея, із зустрічі на карнавалі дня праці з Містером Електриком, який переконав хлопчика, що впізнав у ньому свого друга, який загинув у Франції у Першій Світовій війні; фокусник сказав йому «Живи вічно!». Ця відповідальність за мрії інших, імовірно, і спрямувала 12-річного письменника шляхом, який він згодом обрав.

У 1938—1942 рр. Рей працював продавцем газет на вулицях Лос-Анджелесу, проводячи ночі за друкарською машинкою. Таким чином набувався досвід літературної творчості й формувалась майстерність. Віднайдення особистого впізнаваного стилю вдалося письменнику лише після тривалих зусиль:

«Після мільйонів слів наслідувань, у віці двадцяти двох років я раптом здійснив прорив, прорив у оригінальність «науковофантастичною» історією, що була цілком «моєю»».

Хронологія ранніх спроб стає чіткою із «Дилеми Голлербохена» (1938) (Hollerbochen's Dilemma). У 40-х поодинокі оповідання Бредбері починають з'являтися друком, спершу в невеликих місцевих журналах, а згодом у «престижних» виданнях. Із 1943 Рей стає професійним письменником, і в 1947 р. виходить перша збірка «Темний карнавал» укладена із раніше написаних оповідань, яка, проте, не принесла авторові ні успіху, ні статків.

Справжній успіх приходить до Бредбері через три роки, коли з'являються «Марсіанські хроніки», цей, за його висловом, «несподіваний роман», скомпонований з окремих оповідань про Марс і марсіан за порадою видавничого редактора, який, за іронією долі, мав таке ж саме прізвище (Волтер Бредбері). Саме йому письменник згодом присвятив «Кульбабове вино».

За одну ніч Рей Бредбері пише роман, компонуючи й пов'язуючи численні оповідання:

Тоді ж — і за тим же принципом вийшла збірка «Розмальований чоловік» (The Illustrated Man). Ще три роки — і кільканадцять оповідань, що у 1953 були випущені під назвою «Золоті яблука сонця» (The Golden Apples of the Sun) — настав час для наступного роману. Ним став «451° за Фаренгейтом» («Fahrenheit 451»). 25 000 слів, що стали основою книги, були написані впродовж 9 днів ще у 1951 році й коштували 9 доларів 80 центів. Ці гроші — плата за роботу з друкарською машиною в бібліотеці імені Лоренса Павелла в Каліфорнійському Університеті у Лос-Анджелесі, — вона становила 10 центів щопівгодини. Поспіх був викликаний тим, що Бредбері, шукаючи усамітнення (а працювати вдома він не мав змоги: згодом іронічно зауважував, що, коли доводилось обирати між письменством й іграми із дочками, обирав останнє), знайшов його саме у згаданій бібліотеці. Спокій, щоправда, там надавався відносний:

«Я почув стукіт, — пояснював він, — спустився у підвал бібліотеки університету, і … там була кімната із дванадцятьма друкарськими машинами, що їх можна було винайняти за десять центів за півгодини. І там сиділо восьмеро чи дев'ятеро студентів, які працювали мов божевільні».

Так написано оповідання «Пожежник», опубліковане в журналі «Galaxy» 1951 року. Роман — це доповнена версія цього оповідання, випущена за два роки після того видавництвом Ballantine.

Ця книга у багатьох аспектах стала програмною для Бредбері. Письменник неодноразово повертався до неї, створив п'єсу за тими ж мотивами. Бредбері стверджував, що це єдиний науково-фантастичний роман, що вийшов з-під його пера; решту творчості слід відносити до жанру «фентезі».

Рей активно працював, навіть коли був зовсім літньою людиною. Врешті, навіть за тиждень до смерті опублікував статтю в журналі New Yorker. Він створив десять романів, сотні оповідань, десятки п'єс і радіоп'єс.

Невдовзі після виходу роману «451° за Фаренгейтом» для нього почалась злива нагород і премій, що супроводжувала Рея до останніх років життя. У 1954 — нагорода Національного інституту мистецтв і письменства. Двічі йому присуджувалась премія О. Генрі. Був лауреатом медалі Національної книжної фундації (National Book Foundation), лауреатом Еммі за адаптацію оповідання «Дерево Геловіну» (The Halloween Tree). Йому присвячена зірка на голівудській Алеї Слави, всього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. У 2000 році Бредбері одержав Медаль Національної Книжкової премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості. У 2004 — Національну Медаль Мистецтв Президента Дж. Буша. У 2007 — Пулітцерівську премію «за визначну, плідну і глибоко впливову кар'єру як незрівнянного автора наукової фантастики і фентезі».

Визначний письменник пішов з життя 5 червня 2012 року.

«Я не можу назвати письменника, чиє життя було б краще від мого. Всі мої книги видані, вони є у всіх шкільних бібліотеках і коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я почну говорити», – писав Бредбері.