Період публікації:

від

до

Категорія:

«Сьогодні Україна та світ відзначають»: інформаційний щоденник Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки

Опубліковано: П`ятниця, 17 листопада 2017 

min
max

17.11 – 109 років від дня народження Григорія Порфировича Кочура (1908–1994).

Перекладач, поет, літературознавець, громадський діяч

Григорій Кочур переклав 130 авторів із 28 мов.

Кочур родом із Чернігівщини. Батько з козаків: "коч" — бойовий запорозький човен, "кочур" — моряк. Кочур із його заполярним табірним досвідом напівжартома виводив своє прізвище від "окоченеть" і "окочуриться".

Читати він умів із трьох років. У журналі "Нива" знайшов якийсь переклад. Це його заворожило, як інших море чи небо. 1928-го вступив до КІНО — Київського інституту народної освіти, як тоді називали Університет Св. Володимира. Його вчителем був Микола Зеров.

У КІНО Григорій Порфирович зустрів майбутню дружину. Ірина Воронович була донькою одного з керівників капели "Думка", який згодом помер у засланні. Училася на російській філології. Після університету вони обоє вчителювали в Тирасполі. 1933 року в них народився син Андрій. Далі Кочур викладав у Вінницькому педінституті. Пережив час, коли його вчителя Зерова та ще чимало інших знищили "за відривання української мови від російської".

Своєї дисертації про творчість Поля Верлена не захистив, бо розпочалася війна. Кочури встигли евакуюватися до Полтави, як німці взяли це місто. Там працював в історичному музеї, який при відступі німці спалили. Це так на нього вплинуло, що коли прийшла Червона армія, попросився добровольцем на фронт. Та СМЕРШ не дрімав: Кочура, як "пособника окупантів та українського буржуазного націоналіста", арештували. Дружину — теж. 1943-го їм дали по 10 років таборів у Комі АРСР і ще по п"ять ущемлення в правах.

У таборі Григорій Кочур був шахтарем, далі нормувальником на шахті. Це місце мало назву Інта. Там перекладав поезію угорців, грузинів, латишів — усіх, у кого були в таборі книжки рідними мовами. Мав захалявного блокнота, яким міг скористатися у вільну хвилину. Згадував: "Так ми тоді бавилися". Наглядачі казали про вірші: "Частушки — не положено, надо сжечь!". Чимало зробленого пропало й відновлювалося пізніше з пам’яті.

Син Андрій ріс у Києві, у тітки Тамари, материної сестри. Із батьками не бачився понад 10 років. Мав нахил до філології, але прізвище Кочур — не для університету. Тож вступив до Інституту фізкультури, вчився на боксера. Вагова категорія "муха" — 51 кг. Дуже схожий на батька, так само невисокий — 166 см зросту.

Максим Рильський позичив йому 80 тисяч дореформених рублів.

Андрій Григорович згадує, як літав в Інту до батька, де той жив уже на поселенні. На аеродромі його зустрів натовп — хотіли бачити "сина самого Кочура". Бо Кочур-старший мав великий авторитет серед людей, яких закинула туди доля. В Інті був клуб боксерів-аматорів — самі важковаговики. Один із них запропонував Андрієві поєдинок. "Син самого Кочура" не міг відмовити і, завдяки своєму досвідові та швидким ногам, переміг. Усі були втішені, навіть Кочур-старший, хоч боксу й не схвалював.

Родина возз’єдналася пізніше в Ірпені під Києвом, де Кочур купив дім. Шахтарської пенсії на це не вистачило, і Максим Рильський позичив йому 80 тис. дореформених рублів. Цей дім називали Ірпінським університетом. В оселі Кочурів збирався цвіт шістдесятницької інтелігенції. Григорій Порфирович не був тим, кого називають нині "зіркою". Не сипав афоризмами, не робив ефектних вчинків. Говорив тихо, був на вигляд сухим педантом. Однак за півхвилини підкоряв будь-яку аудиторію. Міг видаватися навіть старомодним. Та молодших сучасників дивувало, що він знав пісні Окуджави, коли ще не вийшла жодна його платівка.

Григорій Порфирович за табірною звичкою писав "на коліні", а не за столом, завжди заваленим новими книжками. Вважав: перекладач мусить знати не лише мову "чужого" автора, а й усе про культуру його народу.

Невістка Марія згадує, як свекор, маючи вже за 80, уперше потрапив до Нью-Йорка й почувався там цілком звично, а через тиждень захотів додому.

Кочур жартував: лише перші п"ять-шість мов даються важко, далі — легше. Його збірка "Друге відлуння" — переклади 130 авторів із 28 мов, 33 літератур. А в часі це — 27 століть, починаючи зі стародавніх греків. У світовій практиці — щоб лише з оригіналу, без підрядника — подібного немає.

Було ж не лише "Друге відлуння". Кочур згуртував навколо себе цілу школу перекладачів, куди увійшли Микола Лукаш, Василь Стус, Анатоль Перепадя, Михайлина Коцюбинська та десятки інших. У глухі часи після хрущовської відлиги, можливо, тільки перекладацька школа Кочура тримала нашу літературу на гідному рівні.

Автор: Віктор ГРИНЕВИЧ

 

Ключові слова:

Немає коментарів

Схожі статті:

«Сьогодні Україна та світ відзначають»: інформаційний щоденник Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки «Сьогодні Україна та світ відзначають»: інформаційний щоденник Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки Опубліковано: Понеділок, 06 квітня 2020 06.04 – 537 роки від дня народження Рафаеля Санті (1483-1520).  Італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Народився Рафаель 6 квітня (за деякими джерелами 28 березня) 1483 в Урбіно, Італія. Перше навчання художній майстерності проводив його батько – Джованні Санті....

Переглядів: 4394 Коментарів: 0

Науково-педагогічна бібліотека - освітянам

«Сьогодні Україна та світ відзначають»: інформаційний щоденник Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки «Сьогодні Україна та світ відзначають»: інформаційний щоденник Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки Опубліковано: Неділя, 05 квітня 2020 05.04 – 432 роки від дня народження Томаса Гоббса (1588-1679). Англійський філософ. Майбутній мислитель з’явився на світ 5 квітня 1588 року в південно-східному графстві Англії, біля містечка Мальмсбері, в родині сільського священика. Початкову освіту він здобув у парафіяльній школі, яку відвідував...

Переглядів: 4350 Коментарів: 0

Науково-педагогічна бібліотека - освітянам
Анонси
Календар подій
Актуально
Спеціальні новини

 

Для сімей учасників АТО та Героїв Небесної Сотні влаштують благодійне дійство «Україна – це ми!»

24 серпня, з нагоди Дня незалежності України, в Музеї народної архітектури та побуту відбудеться масштабна акція, що організовують спільно Благодійне товариство «Мій тато захищає Україну» та Музей народної архітектури за...


Актуально
Спеціальні новини




Ми у Facebook
Ми у Facebook