У Львівському обласному Будинку вчителя було проведено лекторій «Мова і суспільство» на тему: «Мовлення сучасного українця: типологія помилок».
У засіданні лекторію взяли участь кандидат філологічних наук Войтів Г.В., Мацюк З.О., а також вчителі української мови та літератури, початкової школи і вихователі дошкільних педагогічних установ.
Зі вступним словом виступила Ганна Войтів. Вона нагадала присутнім про відмінність між двома фундаментальними поняттями: мовою як суспільним фактором, соціальним явищем і мовленням як особливістю індивідуальної особистості, а також про два значення терміна «культура мовлення», оскільки ним по-перше, позначають дотримання усталених норм усної і писемної літературної мови, а, по-друге – розділ мовознавства, що досліджує проблеми нормалізації мови.
Г.Войтів звернула увагу на те, що серед сьогоднішніх болючих проблем української мови культура усного мовлення належить до найбільш помітних. В усіх сферах українського життя – у побуті, політиці, державному житті, релігії, армії, спорті, на жаль, у засобах комунікації, у загальноосвітній та вищій школі важко відшукати досконалі зразки літературного мовлення, а тому тема лекції З.Мацюк дуже актуальна і потрібна.
У лекції З.Мацюк наголосила на тому, що культура мовлення передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слвововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання мовленнєвого етикету.
Вона виділила такі основні аспекти вияву культури мовлення: а)нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення); б)адекватність (точність висловлювань і зрозумілість); в)естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови).
Основні ознаки культури мовлення:
-правильність – правильна вимова звуків, правила наголосу, лексико-фразеологічна, граматична, стилістична нормативність;
-точність – уміння оформляти і виражати думки адекватно предметові або явищу дійсності, правильний вибір слова, добре визначення відтінків значень слів-синонімів, правильне вживання фразеологізмів, паронімів, омонімів;
-логічність – логічно правильне, послідовне розумне мовлення. Логічні помилки – це вживання логічно несумісних слів, тавтологічних словосполучень, порушення порядку слів, хронологічної точності, підміна понять і т.д.
-змістовність – глибоке осмислення головної думки висловлювання, вміння добирати в правильно подавати потрібний матеріал;
-доречність – уміння вибрати форму спілкування, тон, інтонацію, намагатися бути тактовним;
-багатство – великий обсяг активного словника. Звичайна людина використовує близько трьох тисяч слів, у словникові мови Т.Шевченка – понад двадцять тисяч слів, в одинадцятитомному тлумачному словнику української мови – сто тридцять тисяч слів;
-чистота – боротьба із словами-паразитами, недоречними діалектизмами, просторічною лексикою, канцеляризмами, запозиченнями, жаргонізмами, лайливою лексикою;
Значну частину лекції було присвячено питанням суржику, історії його виникнення, шляхам розповсюдження в українській мові, охопленню суржиком усіх мовних рівнів, засобам боротьби із суржиком.
Усі тези у лекції підтверджено конкретними прикладами.
На завершення З.Мацюк дала вчителям методичні рекомендації з питань підвищення культури мовлення учнів та вивчення питань культури мовлення на уроках мови та літератури, а також відповіла на численні запитання присутніх.
Немає коментарів