09.01 – 128 років від дня народження Карела Чапека (1890–1938).

Карел Чапек — чеський письменник, фантаст.

Біографія

Народився Карел у селі Малі Святоновиці на східному краї Богемії. Незабаром після його народження родина переїхала до фабричного містечка Упіце, де батько відкрив приватну хірургічну практику. Хлопчиком Карел часом супроводжував батька, коли той одвідував пацієнтів.

Мати була вельми емоційна жінка, що навчила дітей сильних людських почуттів і взаєморозумінню. Карел мав сестру Олену, що була старша за нього на чотири роки; вона написала книжку спогадів «Мої милі брати».

Брат Йозеф був на три роки старший за Карела. Вони нерідко працювали разом, наприклад редакторами в газетах. Ще 1915-го року, під враженням катастрофи «Титаніка», вони спільно видали першу книгу «Осяйні глибини», пізніше написали драму «З комашиного життя», що висміювала людські вади. Йозеф був обдарований маляр, а також ілюстрував Карелові книжки, особливо дитячі. Багато років вони жили у спільному будинку. Під час другої світової війни Йозеф загинув у фашистському концтаборі.

З 11 років Карел одвідував граматичну школу у Градці Краловому, тут він почав записувати свої перші нотатки, а також брав участь у нелегальній учнівській газеті. Останні два класи він закінчив уже у Брно, і у квітні 1904 року тижневик «Неділя» надрукував його перші публікації: дві поемі, що називались «Прості мотиви». Близько 1910 року родина перебралась до Праги; 1915-го року Карел закінчив філософський факультет Карлового університету Праги, одвідавши тим часом Францію та Німеччину. На початку І Світової війни медична комісія визнає його за непридатного до військової служби. Чи не це пізніше спонукало його написати іронічну гумореску «Оповідь про втрачену ногу»?

Перша популярність приходить до нього під час праці в газетах «Національні Документи» та «Народна Газета». Він стає колумністом, пише про звичайні речі, не лише розважаючи читачів, але й примушуючи їх замислюватись над проблемами епохи. Чеська культура перебувала тоді під потужним впливом значно розвинутішої німецької; вершини світової літературної досконалості уособлював так званий Празький круг німецькомовних письменників. Далеко не всі з них, проживаючи в Чехії, знали місцеву мову. Можна сказати, що саме в той період чеська культура боролась за право на існування, і в цій борні не завжди втримувалась у межах здорового глузду.

Ще близько 1920 року Карел познайомився з акторкою Ольґою Шайнпфлюґовою, з якою вони одружились аж через 15 років. Побравшись у 1935 році, вони полишили Прагу й переїхали до приватного будинку в селі Стара Гута поблизу містечка Добріз. На жаль, їм судилося бути разом лиш три роки. У пам'ять про свого чоловіка Ольґа написала книгу «Чеський роман», в якій змалювала їх стосунки та спільне життя.

Творчість

У творчості Карела Чапека можна виділити п'ять періодів. Перший почався близько 1910 року, коли він іще вчився в університеті. З 1917 р. він працював редактором у газеті «Narodní listy». Чапек з гордістю проголосив себе спадкоємцем видатного письменника Яна Неруди, що в його кріслі Карелу пощастило працювати. Його першою самостійною книжкою була збірка новел «Boží muka» (в перекладах "Розп'яття"). Того самого року він видав другу збірку, «Болісні оповідання»; в них Чапек вилив почуття тривоги й невизначеності, спричинені й особистими, і соціальними проблемами, а також міркував над існуванням одвічно непізнаваних таємниць. Ще два твори цього періоду: драма «Розбійник» і переклад вибраних французьких віршів, що їх привіз із Парижа 1912 року брат Йозеф. Зусиллями Карела Чапека унаочнено нові тенденції французької літератури, унаслідок цього 1920 року з'явилася збірка «Французька поезія нової доби».

Другий період почався, коли Чапек полишив газету «Narodni listy», після того, як звідти звільнено його брата. Отримавши більше вільного часу, він, за його власними спогадами «від безробіття й безвиході», звернувся до антиутопічних тем. Його п'єси «R.U.R.» (чеськ. Rossumovi Univerzální Roboti, Россумські універсальні роботи) та «Засіб Макропулоса», а також романи «Фабрика абсолюту» та «Кракатит» змальовують суспільні наслідки негуманного вжитку фантастичних винаходів. У п'єсі «R.U.R.» (третьому числом його драматичному творі), що її написано 1920-го року, а 1923-го перекладено англійською мовою, вперше з'явилося слово «робот», що його вигадав Чапек; воно означало штучно створену людину, і людина ця мусить допомогти в тяжкій праці. (На відміну від багатьох письменників-фантастів, що називали потім словом «робот» людиноподібні неживі механізми, Карел Чапек назвав роботами не машини, а живих людей із плоті й крові, що є тільки створені на спеціальній фабриці). Ці всі твори закінчувались катастрофами, що демонстрували марність винаходів.

З 1921 р. Чапек працював редактором у газеті «Lidové noviny», а впродовж 1925 — 33 рр. очолював чехословацький PEN-клуб.

Третій період: 1929 року Карел Чапек написав чудові збірки дотепних історій, що назвав «Оповідання з однієї кишені» та «Оповідання з другої кишені»; вони не лише цікаво й доступно описують людські життєві історії, а й демонструють красу розмовної чеської мови. У ці часи письменник, в основному, працював у жанрах коротких газетних публікацій та газетних стовпців, що аналізують прості й зрозумілі речі з повсякденного життя. Наприклад, «Мав я пса й кішку». А цикл апокрифів, тобто неканонічних, навіть дещо єретичних переосмислень класичних релігійних та літературних сюжетів виховує з читача вдумливого самостійного співрозмовника.

Карел та Йозеф успадкували батькову пристрасть до садівництва. Отже, вони написали книжку «Рік садівника», де в гумористичній формі оспівали цю справу. Хоч фізична праця спричиняла Карелу біль у шиї, він любив вирощувати квіти й зелень, бо це давало йому улюблений відпочинок. Працюючи редактором «Народної Газети» (Lidove noviny), він видав два чудові дитячі твори. Надзвичайно популярними є «Дашенька чи життя щеняти» та «Дев'ять казок», що містять оригінальні чарівні оповідки й демонструють неосяжне багатство чеської мови.

П'ять книг мандрівних нотаток, що написано близько 70-ти років тому, дають нам живий образ Великої Британії, Італії, Іспанії, Голландії, країн Північної Європи. Карел Чапек глибоко проникав у сутність характерів націй, так що ці описи й нині корисні для тих, хто наміряється одвідувати ці краї.

1933-го року почався четвертий період творчості: протягом двох років Чапек написав три романи; їх присвячено поглибленому аналізу людської особистості: «Гордубал», «Метеор», «Звичайне життя».

П'ятий, останній етап його творчого життя, що настав 1935 року, тісно пов'язаний з громадсько-політичною ситуацією: наростала загроза фашизму й війни, особливо для Чехословаччини, що безпосередньо межує з Німеччиною. Карел Чапек висловлював свої погляди в антифашистських творах: 1936-го року був опублікований його славетний роман «Війна з саламандрами». Карел Чапек повернувся до антиутопічних тем. Роман оповідає історію дивних розумних тварин, виявлених у водах південно-східних морів. Люди навчають їх мови, уміння працювати, а відтак уярмлюють в жорстоке рабство, як дешеву робочу силу. Розплата наступає, коли саламандр стає надто багато, і їх могутність потребує все більшого простору. Людство мусить або загинути, або знищити цю біду. Інші твори антифашистського спрямування — драми «Біла хвороба» та «Мати». Його остання робота, роман «Життя й творчість композитора Фольтина», що висвітлював потворні риси мистецької богеми, лишився незавершеним.

Ліберальні політичні погляди Карела Чапека були визначені його тонкою душевною організацією, чуйністю, увагою до людей і активним протистоянням усім формам насильства. Він не співпрацював з комуністичною партією, і висловив своє ставлення до неї в короткій замітці «Чому я не стаю комуністом». Він не міг ненавидіти будь-кого лише за те, що той — людина іншого суспільного класу, і саме за це політикани ненавиділи його.

Клуб інтелектуалів — друзі Карела Чапека по п'ятницях збирались у нього в садку. Щотижня там з'являлись такі відомі люди як Владислав Ванкура, Карел Полячек, Едуард Бас, Франьо Шрамек, а іноді навіть президент Томаш Масарик. Вони обговорювали інтелектуальні, політичні, а також і літературні проблеми.

Президент Чехословацької республіки Томаш Масарик і Карел Чапек були друзями. З 1925 р. вони часто зустрічалися на вечірках, разом святкували, відпочивали на курорті й працювали. Завдяки трьом книгам, написаним Чапеком і відредагованим особисто Масариком, ми можемо багато взнати про першого чехословацького президента: «Розмови з TGM», «Нові розмови з TGM» та «Читання відносно TGM».

Карел Чапек створив багато творів за дуже різними темами і жанрами, від дитячих казок до філософських детективів. Своїми короткими динамічними оповідками про видатні історичні постаті він запрошував вчитись на уроках і досвіді історії. Він був дуже уважним до людей, у тому числі й до читачів. Кожен викладач чи аматор може за його творами осягнути все багатство чеської мови. Він був дуже освіченим, і вважав за необхідне попередити людство про загрози хибного застосування технологій, хоча тоді вони були й не настільки розвинутими, як нині. Його драми мали на меті впевнити кожного щодо абсурдності воєн, і це стало його духовним заповітом.