З метою удосконалення науково-методичного рівня підготовки педагогів, стимулювання творчої ініціативи, пошуку та підтримки творчих педагогів, сприяння запровадженню їхніх методичних напрацювань  до освітнього процесу, вивчення та впровадження в практику роботи передового педагогічного досвіду  17.01.18р. у КЗ ЛОР Верхньосиньовиднеська спецшкола-інтернат пройшли педагогічні читання як один із заходів з покращення педагогічної майстерності педагогічних працівників, направлений на відкритий обмін досвідом  з навчання та виховання учнівської молоді.

Цьогорічні педагогічні читання пройшли на досить високому методичному та науковому рівні, викликали масу зацікавленості та обговорення, оскільки тема педагогічних читань  - «Аутичні діти. Які вони?».

Завдання педагогічних читань : створити умови для творчої самореалізації педагогічних працівників, підвищувати мотивацію педагогічної діяльності, Мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду

Педагоги мали можливість ширше ознайомитися  з поняттям «аутизм» . Ранній дитячий аутизм – це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до спілкування, до розуміння мовлення, до гри і взаємодії з іншими. Характерними рисами синдрому раннього дитячого аутизму є:

- порушення здатності до встановлення емоційного контакту;
- стереотипність у поведінці, яка проявляється як виражене будь яких незначних змін, як наявність у поведінці дитини одноманітних дій – моторних (розкачувань, стрибків та ін.), мовленнєвих (вимовляння одних і тих самих звуків, слів,фраз), стереотипних маніпуляцій якимось предметом, одноманітних ігор, пристрасті до одних і тих самих об’єктів, стереотипних інтересів;
- особливі порушення мовленнєвого розвитку (ехолалії, мовленнєві штампи, стереотипні монологи, відсутність у мовленні першої особи тощо), суттю яких є порушення можливості використовувати мовлення з метою комунікації.

Аутизм – розлад, що виникає внаслідок пору-шення розвитку головного мозку та характери-зується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Майже завжди при аутизмі страждає мовлення, хворі уникають зорового контакту з дорослими і ровесниками, схильні до стереотипії (ритмічного повторення одних і тих же рухів) та одноманітних проявів активності. Тому при цій хворобі такою важливою стає її рання діагностика, вміння виділяти її як самостійне захворювання, що вимагає окремого лікування.

Тим більше, що іноді батьки вважають свою дитину лише дещо замкнутою, незвично обдарованою, як тепер модно казати – "індиго". А тому й не бажають нікуди звертатися. І це притому, що поширеність цього захворювання у нас становить 4-5 (або й навіть більше) випадків на 10 000 населення (0,04 – 0,05%), що не так вже й мало.

Дитина аутист може народитися в будь-якій сім'ї. В даному випадку соціальний статус, добробут і освіта батьків не має ніякого значення. У тому, що в родині з'явилась незвичайна дитина - немає винних. Аутизм вважається вродженим станом або захворюванням.

Це зовні фізично здорові діти, які:

- не реагують на ім’я;
- уникають дивитися в очі;
- не реагують на оточуючих;
- мають раптові вибухи агресії чи істерики;
- занадто мовчазні чи занадто крикливі;
- не наслідують дії дорослих та однолітків;
- не бавляться іграшками.

З метою успішної інтеграції такої дитини в середовище дітей потрібні спільні зусилля і батьків, і всіх тих людей, котрі знаходитимуться поруч з нею .