До 95-ти річчя від дня народження Василя Сидоровича Земляка (справж. – Вацик) (23 квітня – 1923), українського прозаїка, кінодраматурга у приміщенні Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки представлено книжково-журнальну виставку: «Я поведу вас у вічність» (експонується з 16 квітня до 30 квітня в приміщенні абонементу).
Довідка
Василь Земляк (справжнє ім'я - Василь Сидорович Вацик) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінниччині в селянській родині.
Разом із поколінням письменників-фронтовиків він прийшов в українську літературу в 50-ті роки. Ім'я Земляка привернуло увагу громадськості після появи друком двох його повістей - "Рідна сторона" (1956) та "Кам'яний брід" (1957), які він присвятив темі українського повоєнного села.
До літературної спадщини Земляка також відносимо повісті "Гнівний Стратіон" (1960), "Підполковник Шиманський" (1966), роман-дилогію "Лебедина зграя" (1971) і "Зелені млини" (1976), трагедію "Президент" (1974-1976), кіносценарії "Олесь Чоботар", "Новели Красного дому", "Останній патрон". Писав він також оповідання, нариси та літературно-критичні статті.
Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи "Лебединої зграї" письменник на тривалий час став об'єктом дискусій про українську прозу 70-х років, хоча спершу критика була не вельми одностайною в оцінці цього роману. Та все ж разом із другою книгою ("Зелені млини", 1976) цей твір було відзначено 1978 pоку Державною премією України ім. Тараса Шевченка, роман витримав упродовж небагатьох років кілька видань. Діалектика життєвих змін і сталості "основ життя" - це стихія Василя Земляка.
В українській літературі середини XX століття його творчість посіла своє, належне їй місце - серед явищ найпомітніших. Помер Василь Земляк холодного березневого дня 1977 року, не встигнувши здійснити свої численні творчі задуми.
Немає коментарів