У Львівському обласному Будинку вчителя відбулося чергове засідання лекторію «Мова і суспільство» на тему: «Мовна і суспільна функція словників. Правильне прочитання словника».
У засіданні взяли участь кандидати філологічних наук Войтів Г.В. та Осінчук Ю.В., а також вчителі української мови та літератури і бібліотекарі середніх шкіл міста Львова та області.
Ганна Войтів зосередила увагу на таких проблемах:
-лексикографія як самостійна галузь мовознавства, яка розв’язує важливі питання теорії і практики словникарства, виконує прикладну функцію і задовільняє потреби суспільства у словниках різних типів;
-словники філологічні і словники енциклопедичні;
-використання словників у різних галузях людської діяльності;
-місце і роль тлумачних словників. Словник української мови (СУМ) (Київ 1972-1980). Словник налічує 11 томів, реєстр – понад 130 000 слів; різноманітних позначок та ремарок – понад 80; список джерел: твори понад 200українських письменників; публіцистичні, наукові, науково-популярні видання, фольклорні збірники і т.п..
До основних завдань словника належить подати семантичну характеристику слова на сучасному хронологічному зрізі, основну граматичну характеристику, стилістичні особливості, сприяти вирішенню запитів читача, пов’язаних із синонімією, паронімією, антонімією та іншими лексичними явищами;
-«Словарь українського язика» за редакцією Бориса Грінченка. Перекладний українсько-російський словник, хоч первісний матеріал готувався як до словника тлумачного. Автори добирали художній, науковий, етнографічний, діалектний джерельний матеріал, який на сьогодні відіграє важливу роль для дослідників історичних змін у цих галузях;
-історія створення і значення визначної пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикону словеноруського» Памви Беринди (Київ, 1627); характеристика словникових статей; практична допомога вчителям у роботі над цим словником; пояснення окремих слів та висловів, засвідчених у словнику.
Виступ Юрія Осінчука стосувався історичних словників української мови:
-історичний словник як специфічна лексикографічна праця, де подається лексика давніх писемних пам’яток із поясненнями, повною документацією із цитатним матеріалом;
-«Історичний словник українського язика» за редакцією Євгена Тимченка (вийшло 2 випуски 1 тому; 10 000слів від «А» до «жялувати»); історія створення словника, джерельна база, принципи укладання, хронологія; причини припинення праці над словником; Картотека словника, історія її зберігання;
-«Словник староукраїнської мови XIV – XVр.р.» за редакцією Лукії Гумецької (Київ 1977-1978); Словник створено за принципом тезауруса на базі 939 пам’яток виключно ділового стилю. Представлено усі загальні та власні назви, перераховано усі фонетичні, морфологічні, словотвірні і графічні варіанти. Редактори словника удостоєні першої Академічної премії ім.Івана Франка.
-«Словника української мови XVI – першої половини XVIIст.» Роботу над словником розпочато у відділі української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України у Львові. Створено картотеку, яка нараховує 750 тис.карток-цитат. Перший редактор словника – Дмитро Гринчишин. Сьогодні колектив працює над 17 випуском словника (літера М). Джерельна база словника – 3500пам’яток української мови, рукописів та стародруків різних стилів та жанрів: грамот, листів, привілеїв купцям, актових книг, описів замків, статутів, універсалів гетьманських канцелярій, творів полемічної літератури, художніх творів, пам’яток конфесійної літератури, літописів і т.д. Словникові статті складні, містять максимум інформації про слово. Побудову словникових статей продемонстровано на основі слів «люди» (близько 15 сторінок) та омонімів «мир1» (світ) і «мир2» (мир).
Виступи доповідачів супроводжувалися презентацією ілюстративного матеріалу.
Немає коментарів