Село! І серце одпочине:

Село на нашій Україні -

Неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло.

(Т.Г.Шевченко «Село»)

Нещодавно учні групи №303 за професією «Флорист, МЕХОР» (кл. керівник Нестерук Л.І.), група №204 за професією «Реставратор виробів з дерева, столяр» (кл. керівник Сокіл Л.С.), група №202 за професією «Флорист, живописець» (кл. керівник Вовк Х.І.) та батьки учнів групи №204 (Кулинська Мар’яна, Кулинський Павло, Прус Оксана, Чудяк Уляна) побували у Старому Селі.

Мета краєзнавчої поїздки: пізнання рідного краю та його історії; ознайомлення з умовами проживання, побутом, культурою місцевих жителів та відчуття атмосфери Старого Села; виховання в учнів любові до рідної землі, Батьківщини та гордості за те, що вона така мальовнича, багата на історичні пам’ятки, вміння жити в гармонії з природою.

На підготовчому етапі з учнями було проведено бесіду та інструктаж щодо проведення краєзнавчої поїздки – екскурсії до Старого Села та бесіди-виховної години, впродовж якої учні обмінюватимуться враженнями від поїздки. Враховано побажання учнів щодо поїздки. Узгоджено та підібрано все необхідно для відпочинку на природі.

Травень, субота, ранок, електричка...

Старе Село зустріло нас дивовижними пейзажами та гарною погодою, ідеальними дорогами. Так, саме дорогами, бездоганними, без єдиної нерівності, не те що ямки, взірцево рівними, викладеними бруківкою, а не якимось сільським бездоріжжям...

Старе Село – це село Львівщини, де сьогодні сміються діти, немає порожніх будинків, на кожному кроці відчувається господар. Там живуть люди, які понад усе люблять свій дім, свою землю. Це про них говорив Любомир Гузар «Я бачу кожну професію як служіння – служіння іншим». Напевно, ці слова відомі і керівництву села і воно (керівництво) їх дотримується у своїй роботі. Ми йшли вулицями Старого Села, які нас привели до озера.

Під час екскурсії учні ознайомилися з умовами проживання, традиціями та культурою місцевих жителів. Для майбутніх столярів було корисно ознайомитися із окремими елементами дерев’яної архітектури, взірцями народного мистецтва та предметами побуту притаманними цьому краю Львівщини, і дізнатися більше про особливості будівництва та створення інтер’єру, а також предмети меблів та окремі декоративні елементи, які були виконані майстрами саме з дерева. Присутні почули від п. Мар’яни та п. Павла Кулинських, батьків учня групи №204 Ростислава Кулинського (місцевих жителів), цікаві історії та бувальщини про Старе Село. П. Павло, сам маючи відношення до будівельної справи, так делікатно і ненав’язливо акцентував увагу хлопців та скеровував її у потрібне русло.

Майбутні флористи з цікавістю ознайомлювались та обговорювали дорогою до озера з п. Мар’яною вишиванки, традиційний одяг, нехитрі ландшафтні композиції та квіти, які росли на усіх подвір’ях вздовж вулиці. Ми зупинились на відпочинок у мальовничій місцевості біля озера, яка розташована неподалік від села. Поряд з озером, а точніше безпосередньо з берега озера починається прадавній ліс. А поряд мальовничий пагорб, на якому паслася отара овець. Природне оздоблення робить це місце незабутнім. Вівці були гарні і, водночас, кумедні. Присутні були щиро здивовані цією картиною, яку вони ніяк не сподівалися тут побачити. Учні пригадали, що коні, які паслись на внутрішньому дворі фортеці були також дуже гарні, що і викликало в них хвилю позитивних емоцій.

Учні почали підніматись на пагорб, сподіваючись, що отара овець на них почекає,і мали надію зробити селфі на пагорбі... Але не так сталося як гадалось... Напевно, це буде один із веселих спогадів цієї екскурсії... І от, наші учні спускаються з пагорба, який заріс високою травою.

У кожної дівчини в руках - оберемок квітів, а на голові – великий вінок з ромашок, маків, волошок, колосків... Які ж вони гарні, наші українські дівчата! Одне слово - флористи! Одні учні захоплено розповідали про мальовничі краєвиди, які бачили з пагорба. Інші учні – милувались красою навколишньої природи. А мені пригадались наступні рядки вірша Т.Г. Шевченка «Село»    

Село! І серце одпочине:

Село на нашій Україні –

Неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати,

Неначе диво. А кругом...

.......

Сам Бог витає над селом.

Навколо озера – ліс, ліс прадавній. Повітря таке чисте, що аж дзвенить. Озеро з чистою, прозорою водою, доглянуте, у ньому розводять рибу. Перебування біля озера залишило у присутніх море позитивних емоцій та спогадів, надало можливість насолоджуватися чистим повітрям і просто помилуватися унікальністю цього місця. Хлопці збирали у лісі хмиз, розпалювали багаття, варили юшку, козацький куліш, смажили на вогні м’ясо. Нічого не забули, добре підготувались до відпочинку, подбавши про все необхідне на підготовчому етапі. А чай, заварений з карпатських трав та ягід у казані на багатті, був такий запашний та смачний, що прийшлось заварювати ще один казан. Все вдалось на славу... А по-іншому і бути не могло. Адже готував страви Микола Прус, учень групи №204, консультуючись періодично з п. Мар’яною. Це його куліш, який Микола готував на святі «Козацькі забави» в училищі, отримав перше місце на конкурсі. Перше місце він отримав і від членів журі, і від учнів училища. Учням куліш посмакував і, відповідно, його не вистачило попробувати всім бажаючим. Батьки, які були присутні на святі «Козацькі забави» вирішили, що на наступне свято нашій групі потрібен 10 літровий казан. Вирішили-зробили. Казан вже є у кабінеті і чекає на наступне свято. Мами приготували дітям солодощі на десерт, а п. Мар’яна почастувала запашними полуницями...

Цей відпочинок учнів на природі переконує, що в ДНЗ «ЛВПХУ» дбають не лише про знання молоді, а й про їх відпочинок, дозвілля. Адже учні ДНЗ «ЛВПХУ» вміють працювати, вміють і відпочивати.

Трохи втомившись, ми всі насолоджувались мальовничою місцевістю. Природа... Тихий, ледь чутний плескіт води у озері... Спокій... Вічність... Наші предки вміли жити в гармонії з природою. А чи зуміємо ми?..

Відпочиваючи душею і тілом, посеред живописних краєвидів рідної Львівщини, я таки ще і ще раз думала про те, чи зуміємо ми зберегти оцю красу. Чи зуміємо передати дітям? Як би хотілось, щоб нею отак милувались колись наші внуки та правнуки... Адже відомо, щоб думка була почутою, її треба висловлювати... Що я зараз і роблю. Думки про важливість збереження приробних ресурсів, як наслідок вміння жити  в гармонії з природою, мають почути ті, кому жити та будувати майбутнє нашого краю. А для цього її (думку) необхідно часто й повсюдно висловлювати та проводити краєзнавчі екскурсії, поїздки, які сприятимуть вихованню у молоді небайдужого, а з часом, і бережливого ставлення до природи. Ми були в захопленні від мальовничої краси рідного краю та горді за те, що наша рідна Львівщина така багата на природні та трудові ресурси.   

Сміття, яке залишилось після відпочинку, ми все позбирали у заздалегідь придбані пакети, про придбання яких подумали ще заздалегідь.

Ця краєзнавча поїздка-екскурсія дала можливість зануритись в історію Старого Села, відчути справжню атмосферу українського села, дізнатись більше про працю людей та їх звичаї, побут, відпочинок, розваги. Учні ДНЗ «ЛВПХУ» та присутні класний керівник групи № 204, Сокіл Л.С., мами учнів групи №204 Прус О., Чудяк У. складають щиру подяку сім’ї Кулинських за те, що вони доклали багато зусиль для того, аби усім присутнім ця поїздка запам’яталась надовго.

Саме завдяки п. Мар’яні та п. Павлу в пам’яті учнів залишаться веселі спогади, позитивні емоції та яскраві фото. Вихованцям ДНЗ «ЛВПХУ» та їх батькам так сподобалося у Старому Селі, що вони сподіваються, ще там побувати. На присутніх краєзнавча поїздка справила незабутні враження та принесла величезне задоволення як учням так і їхнім батькам.

Саме завдяки таким пізнавальним краєзнавчим поїздкам та бесідам в учнівської молоді формується власне розуміння та відчуття справжньої атмосфери українського села, почуття гордості за наш рідний край, таку прекрасну Львівщину.   

Повертались учні додому втомлені та щасливі. А мені на душі було радісно і, водночас, прикро. Мені було радісно від того, що при допомозі та підтримці батьків вдалось на день повернути учнів у безтурботне дитинство та дати їм відчути, що їх люблять та про них турбуються. Адже у них сьогодні є мобільні телефони за ціною комп’ютера та інші дорогі речі, а катастрофічно не вистачає живої розмови, бесіди з батьками, уваги до себе, усвідомлення того, що вони потрібні...

Прикро, але сьогодні Україна переживає період заробітчанства... І в такий час поняття любові частково підмінюється матеріальними чинниками. І в даному контексті цим сказано дуже багато, а сьогодні вдалось подарувати учням позитивні емоції, радість та відчуття того, що вони нам потрібні і розуміння того, що турбуватись про них з любов’ю – це легко. Напевно, саме такі екскурсії та позанавчальні заходи сприяють покращенню розуміння та стосунків між батьками та дітьми, вчителями та учнями... А прикро мені було від того, що такі краєзнавчі екскурсії-поїздки проводимо не так часто, а потрібно таки проводити частіше...

Присутні повернулись до Львова вражені від побаченого, живописної природи рідного краю та мирного неба... А учням ДНЗ «Львівське ВПХУ» бажаємо активніше брати участь у краєзнавчих екскурсіях та поїздках.

А через кілька днів, розпочинаючи у кабінеті бесіду, щодо поїздки, заступник директора з НВР ДНЗ «Львівське ВПХУ» Обнявка Н.М. наголосила, що у Старого Села дуже давня, цікава історія. Класний керівник групи №303 Нестерук Л.І. акцентувала увагу на тому, що краєзнавча поїздка сприяє популяризації історії рідного краю та вихованню в учнів любові до рідної Львівщини. Учні групи №202, №204, №303, батьки учнів групи №204 Кулинська Мар’яна, Дуркот Ірина, Прус Оксана, Ткачук Лілія та Ігор, Корольчук Наталія, Чудяк Уляна та керівник гуртка національно-патріотичного виховання Сокіл Любов Степанівна, яка наголосила на вмінні жити в гармонії з природою, обмінялись враженнями від поїздки, веселими спогадами, а також з цікавістю розглядали на екрані яскраві фото. Мами приготували дітям солодощі та почастували соком. Саме завдяки таким краєзнавчим поїздкам та пізнавальним бесідам – виховним годинам в учнівської молоді виховується вміння жити в гармонії з природою та формується власне розуміння природних ресурсів рідної Львівщини та бережливе ставлення до них.      

Працівники ДНЗ «ЛВПХУ» співпрацюючи з батьками учнів та за їх підтримки намагаються максимально приділити увагу учням, аби час навчання в училищі вони вважали найкращим часом.