1 червня, у День захисту усіх дітей планети, у приміщенні районного Народного дому зібралися учні початкових класів обох навчальних закладів, вихованці дитячих садків та батьки малих мешканців міста, щоб переглянути «Казку про павука Зузуку», підготовлену учнями 4-А класу разом із учасниками вокально - хореографічного ансамблю «Юна» під керівництвом учительки Людмили Паук.

Під музичний супровід на сцену виходить розквітле кольоровими барвами Літо (Василина Вовк) і просить дітей закликати свого найкращого друга Бедрика (Остап Войтишин), без якого до них не прийде казка. Поява на велосипеді цього головного персонажа була вражаючою, як і його розповідь про те, що у їхньому казковому лісі твориться щось дуже страшне, а саме: павук Зузука разом зі своїми підданими плете і розкидає чорні сіті, своєю отрутою присипляє дерева, внаслідок чого Верба, Калина і Вишенька втратили свідомість. Він змушує працювати на себе лісових мешканців, бо хоче жити не у своїй павутині, а в палаці та їздити мерседесом. Ненажерливістю Зузуки стурбовані й Сороки та Бджілки, бо він не тільки змушує лісовий народ працювати на нього, але ще й хоче відібрати у нього мову, щоб «сороки не скрекотали, жаби не квакали, горобці не цвірінькали, а вишеньки не розцвітали». Мешканці лісу не сподіваються, що Зузуку зупинить євроліс, а вирішують об’єднатися і прогнати його з рідної землі. «Разом ми - велика сила», - каже Бджілка. Вони  починають діяти  і просять дітей – глядачів викликати Цвіркуна (Нестор Медвідь) з його чарівною скрипкою, під класичні звуки якої пробуджуються приспані Павуком дерева. Далі  переконують звірят не брати участі в організованому для власного збагачення Зузукою ярмарку. Бедрик звертається до них такими словами:

                Ліс для нас усіх багатий,

                Все, що в ньому є – твоє.

                Тож навіщо продавати

                Найдорожче, що в нас є?

Коли самовпевнені, нахабні павуки заснули, лісові мешканці накрили їх сіткою. Так закінчилося панування лісової нечисті. На допомогу лісовому народу прибули на самокатах Дятли – лікарі. Зробивши медогляд, вони виписали їм рецепт, у якому рекомендували такі ліки:  сироп любові, льодяники доброти, таблетки щедрості, усмішку, які бажано було б вживати кожному українцю, кожній людині. Цих ліків немає в жодній аптеці, бо вони – знаходяться в людських серцях.

Кінцівкою казки стала поява на скейті Журавля (Павло Гузій), який, облітавши «100 морів і 100 земель», підтвердив, що краще рідної землі немає. Із ним погодилися навіть павуки, які прозріли і визнали, що «ми такі різні, але ми теж українці, і земля у нас одна». Добро перемогло.

Так з із допомогою казки діти відсвяткували перший день літа і відкриття літнього шкільного табору «Сонечко». Ефекту сприйняття змісту і головної думки казки сприяли яскравий музичний супровід, пісні й запальні танці. Кожен герой відповідно до свого персонажа був підсилений не тільки костюмом, але й індивідуальним макіяжем. Успіху сприяли й маленькі глядачі, які були її активними учасниками. Ритмічними вправами, тупаннями ніжок, плесканням долоньок  вони викликали на сцену героїв, попереджували про початок операції по припиненню діяльності Зузуки і його прибічників, рахували темні плямки на спинці Бедрика, промовляли чарівні речівки тощо.

Казкове дійство нікого не залишило байдужим, адже у ньому йшлося про Україну, нашу рідну й єдину, про те, що тільки об’єднавшись, ми станемо сильними і здолаємо ворогів, які зазіхають на наш квітучий край.

 Надія Цимбала, заступник директора з виховної роботи ОЗ «Пустомитівська ЗОШ № 1 І – ІІІ ст.»