Саме під такою назвою нещодавно у ДНЗ «Львівське ВПХУ» проведено виховний захід.

Мета виховного заходу: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом львів’янина Василя Сліпака – українського воїна, співака, людини; сприяти поглибленню знань молоді про сучасну історію України; виховувати в молоді почуття національної свідомості і відповідальності крізь призму життєвого подвигу співака та плекати почуття любові до рідної землі, свого народу, його культури...

   Виховний захід було проведено з метою вшанування мужності та героїзму добровольців – захисників незалежності та територіальної цілісності України.

У вступному слові заступник директора ДНЗ «Львівське ВПХУ» Обнявка Надія Михайлівна наголосила на всенародному визнанні оперного співака рідкісного таланту – львів’янина Василя Сліпака, який пішов з опери в окопи... Сьогодні ми торкнемось до історії життя львівського хлопця, дуже потужного життя, який підкорив європейську і світову оперну сцену і був героєм, бо впродовж 19 років був на вершині і, пішовши добровольцем, став героєм на Сході.  29 червня 2016 р. на Донбасі загинув великий син України, оперний співак зі світовим іменем, воїн і боєць АТО, громадянин, львів’янин Василь Сліпак. Він 19 років пропрацював у Франції, але коли на Батьківщині почалася війна, залишив все і став добровольцем. Саме такими словами продовжила захід викладач Нестерук Леся Іванівна.

Василь Ярославович Сліпак народився 20 грудня 1974 р. у Львові. Впродовж заходу учні групи №101 за професією «Живописець, вітражник» розповідали про сім’ю, дитинство та студентські роки Василя Сліпака. Незважаючи на рідкісний голос (контртенор) до Львівського вищого державного музичного інституту ім. М. Лисенка (тепер – Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка) вступив не відразу. Але він тоді багато виступав, гастролював. Лише 1992 р. став студентом класу сольного співу народної артистки України, професора Байко Марії Яківни, під керівництвом якої оволодів значним репертуаром із творів українських і західноєвропейських композиторів.

Співак, окрім рідної, вільно володів багатьма іноземними мовами: італійською, французькою, англійською, німецькою, іспанською, польською, російською, що створювало можливість доступу до інформації, почуття свободи у спілкуванні з людьми, можливість кар’єрного зростання, вираження себе як частини світу.   

В опері м. Клермон-Феррана вперше у Франції виконувалась комічна опера П’єра Карле де Шамблена Маріво «Гра любові і випадку». Василь Сліпак виконував головну чоловічу партію. Прем’єра відбулася 31 грудня 1995 року і               1 січня 1996 року, викликавши велике зацікавлення французів. Вокальна майстерність Василя Ярославовича дістала найвищу оцінку публіки, ось таким був початок його творчого шляху. У 2008 р. Василь Сліпак розпочав великий концертний тур Європою. Це був початок його сольної кар’єри у Європі. Можна вважати, що саме Франція та її меломани відкрили і визнали феномен українського співака, який заявив про своє цікаве майбутнє у мистецтві. Український оперний співак, соліст Паризької національної опери. Він більше 19 років прожив у Франції, зробив блискучу кар’єру. За цей час йому двічі пропонували французьке громадянство і двічі він відмовлявся, бажаючи бути громадянином України.   

Але коли почалась війна на Сході, взяв собі позивний «Міф» (тільки на згадку про сцену обрав собі позивний «Мефістофель». Хоча і його для зручності скоротили до «Міфа»... Бо «Мефістофель» дуже довго кричати у рацію) і поїхав боронити Донбас. Воював у складі ДУК «Правий сектор». Коли повертався у Францію, згідно контракту, займався волонтерством, збирав допомогу для української армії і дітей із «зони АТО». 29 червня 2016 року він загинув саме там, де вчора точилися запеклі бої. Бойовики зазнали страшенних втрат. Здається, ніби атовці помстилися за загиблого товариша, великого сина України. «Відбивали атаку сепарів, за участю арти, військової техніки. Василь загинув від кулі снайпера, із автоматом в руках» - розповідав командир Василя Сліпака із позивним «Друг Подолянин» про те, як він загинув.   

Президент Петро Порошенко 30 червня нагородив бійця і оперного співака Василя Сліпака орденом «За мужність» І ступеня посмертно. Ховати Василя випало батькам і старшому брату Оресту. Дата 29 червня 2016 р. назавжди закарбується в серцях львів’ян. До гарнізонного храму св. ап. Петра та Павла прийшли тисячі містян, а коли домовину із загиблим героєм винесли на вулицю, люди стали на коліна і безперервно аплодували. Його поховали на Личакові. Львів провів в останню путь свого талановитого сина під гучні оплески...

Впродовж заходу присутні переглянули наступні відеоролики: «Хвилина мовчання. Присвяується Василю Сліпаку та Захисникам України, які вірно служили та віддали за неї життя»; «Василь Сліпак – оперний співак, що загинув в «зоні АТО»»; «Ой зійшла зоря, вечоровая»; «Василь Сліпак. Виступ в молодості»; «Кадри з фільму «Міф»», з глибоким сумом в очах присутні дивились відеоролик пам’яті Василя Сліпака та слухали пісню «Пливе човен води повен». Не минуло кілька секунд, як всі присутні в актовій залі встали, вшанувавши таким чином геніального земляка.

Учні групи №101 ДНЗ «Львівське ВПХУ» за професією «Живописець, вітражник» Барабаш Павло, Колпакова Лада, Губарь Софія та учень групи №201 Борисюк Володимир прочитали вірші: «Рідна Україна»; «Патріоти України», а вірш «На місячній доріжці зустрілись дв душі» - присутні прослухали затамувавши подих, в актовій залі було дуже тихо... здавалось, ще мить і на всю актову залу буде чути як б’ється серце...

В такій атмосфері присутні роздумували над життєвими подвигом геніального сина Львівщини, його особистом прикладом самопожертви в ім’я країни.

Маю надію, що ознайомившись із життєвим і творчим шляхом Василя Сліпака, який прожив життя на високій ноті, слухаючи твори у його виконанні, телевізійні інтерв’ю, осмислюючи їх розумом ми ставатимемо кращими і душею, - сказала викладач Нестерук Леся Іванівна.

Із завершальним словом виступила заступник директора з НВР ДНЗ «Львівське ВПХУ» Обнявка Н.М., яка наголосила, що життєва позиція Василя Сліпака, його волонтерська діяльність спонукають до роздумів над проблемою добра і зла, осмислення значення навколишнього світу і свого місця в ньому.

Завдяки таким виховним заходам в учнівської молоді формується власне розуміння і сприйняття геніального оперного співака, Героя України Василя Сліпака. Василь Ярославович своїми вчинками, особистим прикладом вчить нас, а може нагадує тим хто забув, бути чесними і відданими своєму народу. Такі виховні заходи сприяють розвитку активної життєвої позиції учнів, їх індивідуальному самовизначенню, виробленню суспільних орієнтирів...  

А потім учні групи №204 за професією: «Реставратор виробів з дерева, столяр» разом з класним керівником Сокіл Л.С. пішли на Личаківський цвинтар до місця вічного спочинку Василя Сліпака, щоб віддати шану його пам’яті. Хвилиною мовчання учнівська молодь вшанувала пам’ять великого сина України... В глибокій задумі хлопці запалювали свічки. Один дивлячись на могилу «Міфа», думав про те, що життя – це боротьба. Другий – про останні дні земного життя Василя Ярославовича, пригадуючи слова учасників заходу. Хтось молився...

Такі заходи – уроки мужності назавжди залишаться в пам’яті учнів та стануть справжніми уроками життя...

Віримо, що ніколи не згасне свічка і не зів’януть квіти на могилі Василя Сліпака.