Герой – то не той хто летить до сонця

і палячи крила падає вниз

А той хто вернеться до людей,

щоб їм показати – куда треба йти.

(«Герой», альбом «Озимі люди» 2002 рік)

З нагоди 50-річчя від дня народження Андрія Кузьменка у ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище», згідно програми гуртка «Національно-патріотичного виховання» в рамках проекту «Львів має ким пишатися...» нещодавно проведено виховні заходи на тему:

«Андрій Кузьменко (Кузьма) – музикант, патріот, особистість» у групах №302 (класний керівник Вовк Х.І.), №304 (класний керівник Сокіл Л.С.), №134 (класний керівник Гулик М.В.), №131 (майстер в/н Литвин В.З.);
«Андрій Кузьменко – легендарний співак, письменник, патріот, особистість» у групі №101 (класний керівник Сторожук Н.Б.);
«Андрій Кузьменко - геніальний син Львівщини» у групах №102 (класний керівник Луб Н.І.), №2 (куратор Голуб І.М.);
«Андрій Кузьменко – простий хлопець, який став «іконою» українського року» у групах №204 (класний керівник Габа Л.В.), №301 (класний керівник Боровець Т.В.).

Формуванню національної свідомості учнів і поваги до новітньої історії України та її сучасності сприяла також поїздка учнів груп №304 і №301 у Брюховичі, на цвинтар, до місця вічного спочинку Андрія Кузьменка, щоб віддати шану його таланту.

Мета виховного заходу: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом львів’янина Андрія Кузьменка – легендарного співака, письменника, телеведучого, громадянина; виховувати в молоді почуття національної свідомості і відповідальності, формувати громадянську позицію крізь призму життєвого прикладу музиканта та плекати почуття любові до рідної землі, свого народу...

Члени гуртка національно-патріотичного виховання учні груп №102 (майстер в/н Габа М.І.), №301 (класний керівник Боровець Т.В.), №304 (класний керівник Сокіл Л.С.) – оформили кабінети №11, №15, №30, №32, в яких проходили виховні заходи, виготовили стенд «Андрій Кузьменко (1968-2015). Назавжди у наших серцях» та плакати:

«Ну як ти там без мене, Україно?

     Чи не забули ще моїх пісень...»;

«Якщо у вас немає гармонії – то беріть гармонь і гармонуйте!!!»;
«Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги»;
«Давай виключимо світло і будемо мовчати про те, про що не можна сказати словами...»;
«Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає охоти... А можна закотити рукави і вже зараз починати плекати своє майбутнє!»;
«Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися від того, що навколо самі проблеми».

На екрані портрет Кузьми (1968-2015) та слова:

«Міняйте світ до кращого,

дбайте про нього,

бо ви в ньому живете...»

У вступному слові заступник директора ДНЗ «Львівське ВПХУ» з НВР Обнявка Н.М. виступаючи перед учнями групи №101, наголосила на всенародній любові та визнанні легендарного співака, письменника, телеведучого, шоумена актора, який був таким справжнім, таким величним, старався змінити світ до кращого та став прикладом для багатьох українців – львів’янина Андрія Кузьменка. Артист не дожив до свого ювілею 3,5 роки,  17 серпня 2018 року український співак і музикант Кузьма, лідер групи «Скрябін» відсвяткував би своє 50-річчя. Він трагічно загинув у ДТП другого лютого 2015 року. Сьогодні впродовж заходу будемо згадувати цікаві факти біографії та творчості легендарного сина Львівщини Андрія Кузьменка, музиканта, який увійшов в історію укранської музики, - продовжувала далі Надія Михайлівна. Українці, насамперед львів’яни, пам’ятатимуть Кузьму Скрябіна доброю, щирою, самодостатньою, відкритою людиною, яка не боялася та завжди говорила правду, простягала руку допомоги, - сказала Н.М. Обнявка.

Класний керівник групи №204 Габа Л.В. розповіла присутнім учням груп №204 та №301 цікаві факти з шкільних років Андрія Кузьменка. Вони вчились у Новояворівській середній школі №1, їхні класи були розміщені поруч через стінку. Андрій народився в родині, де з покоління в покоління були творчі люди. Його бабуся була вчителькою, а дідусь – малював. Вони у своєму будинку разом з молоддю ставили п’єси Івана Франка, Марка Кропивницького. Мама Андрія – вчителька в музичній школі, батько – інженер. Ось така атмосфера панувала в родині Кузьменків, а малий Андрійко все запам’ятовував, вбирав в себе. Генетичний код нікуди не дінеш, - продовжувала далі Леся Василівна. Юність Андрія пройшла у Новояворівську, де він налаштував радіо на Польщу і слухав світову музику. Він захоплювався музикою сам і збирав навколо себе молодь. Так з’явилась група «Ланцюгова реакція». У школі було приміщення, поряд з актовою залою, з якого мало не щодня звучала музика. Там Андрій проводив репетиції – пригадувала Габа Л.В. Андрій вмів створити неймовірну атмосферу, а його мова була жива... Він цікаво, по-особливому, поєднував та відчував слова, які ніхто окрім нього так не зміг би поєднати, був надзвичайно енергійним, смішним, оптимістом. Я завжди дивувалась, яким він був чесним. Я не пам’ятаю, щоб він колись скаржився, йому завжди вдавалося пожартувати, підняти настрій, – пригадувала Леся Василівна, поринувши думками у далеку юність, таку безтурботну, таку світлу, сонячну, багатообіцяючу... Після повернення з армії Кузьма закінчив медичний інститут у Львові, чого дуже хотіли батьки артиста, проте займатися стоматологією не став, продовжував займатись музикою, - сказала Леся Василівна.

Про історію життя Кузьми, яка була тісно пов’язана з гуртом «Скрябін» (налічується до 30 альбомів), - розповіла присутнім класний керівник групи №301 Боровець Т.В. У 1991 році Україна стала незалежною, саме тоді почала формуватися українська сучасна музична культура, яку без Кузьми уявити неможливо... Він був завжди оригінальним і самобутнім. На його концертах, виступах емоції вирували так, що аж «зашкалювало». Це Кузьма дарував людям свою енергетику. У Кузьми була харизма. Це або є або немає, і нічого тут зробити не можна. Тетяна Валеріївна запропонувала присутнім послухати пісні Кузьми, в яких сказано все. В піснях Андрій розповідав про те, що він найбільше цінував у людях і чого не терпів. Пісні: «Мам», «То є Львів», «Старі фотографії» - тепер це вже класика. Пісні «Не стидайся – то твоя земля. Не стидайся – то Україна», - як мені здається, тут все ясно, - сказала Тетяна Валеріївна. Або інші пісні «Історію пишуть чужими руками», «Нас кинули»... Вдумайтесь у назви пісень, також не потрібно зайвих слів. Він ніколи не міг залишатися осторонь подій, бути байдужим свідком. Він мав свою громадянську позицію. Кузьму завжди непокоїла підлість в людях. І все це відображено в його піснях, кожна з яких – це історія, це його переживання, - наголосила присутнім Тетяна Валеріївна Боровець. Такі пісні, я думаю, через багато років викликатимуть серйозні думки в кожного, хто їх слухатиме, заставлятимуть задуматись... Такі пісні написати могла дуже сильна особистість, - звернулась до присутніх Боровець Т.В. Присутні прослухали пісні, затамувавши подих, в кабінеті було дуже тихо, нікого Кузьма не залишив байдужим, кожен задумався... Кузьмі вдалось запалити в людях своїми піснями жагу до пізнання істини.     

Про історію життя Кузьми в подальшому розповіла присутнім учням груп №102 та №2 Луб Н.І. – класний керівник групи №102. У 2000 році Кузьма став ведучим хіт-параду «Гаряча сімка». Ми знаємо Андрія Кузьменка як співака, шоумена і мало хто знає як письменника, - акцентувала увагу присутніх Надія Іванівна. У 2006 році Кузьма проявив себе як талановитий письменник, після видання його власної книги – автобіографії «Я, Побєда і Берлін». Вона мала шалену популярність, кілька разів перевидавалася, - сказала Надія Іванівна. Кузьма був чесним і принциповим. Відомо, що свого часу через контракт, він був змушений виступати за одну політичну силу. Він тоді мав угоду з одним із телеканалів, то вчинити інакше не міг. Потім він вирішив, що ніколи не буде підтримувати жодних політиків. Кузьма тоді дуже поплатився іміджем. Чому? Адже контракти тоді були і у інших артистів, але найбільше поплатився Скрябін, поплатився тому, що люди йому вірили, а іншим – ні. От тоді Андрій і вирішив, що більше не буде підписувати чогось подібного. Слова Кузьма дотримав, - наголосила Луб Н.І.  

Але це було не так просто, це була боротьба, боротьба самого із собою. Він зумів відрізати участь у політиці, зумів не на словах, зумів конкретними вчинками, - продовжувала далі Сокіл Л.С. – керівник гуртка «Національно-патріотичного виховання». Відомо, що філософія пісень Кузьми вплинула на творчість і становлення особистості багатьох музикантів.

Андрій Кузьменко всіляко допомагав бійцям із зони АТО, часто відвідував шпиталь, - продовжувала далі Любов Степанівна. У нього в душі була тривога, тривога за українців, за майбутнє рідної землі... Кузьма говорив так, як було у нього на душі, як мислив, як підказувало йому його сумління, говорив, звертаючись до людей, щиро вірячи у кожне сказане слово, бо це була правда. Люди його слухали і чули, і хотіли слухати ще і ще... Адже відчували, що Кузьма не маніпулює думкою людей, а мислить ширше, глибше і бачить перспективу, бо був незалежним і вільним. Вільним у думках, висловах, діях, бо звільнився від того, що не хотів робити, від участі у політичних ігрищах, - акцентувала увагу присутніх Сокіл Л.С.

Він розповідав людям свою історію успіху. Андрій був неймовірно працьовитий і вимогливий до себе, а на людей дивився і спілкувався з ними крізь призму дії, крізь призму перспектив. Кузьма розумів, що він робить і навіщо, для чого. Для того, щоб ми на якусь мить відклали свої дріб’язкові справи, зупинились, задумались... Його пісні, інтерв’ю, спілкування з людьми – це бій у дзвін, що має розбудити українців, які сплять ще з радянських часів, тих хто родом із Радянського Союзу. Андрій Кузьменко жив так, як йому підказувало сумління. Це в СРСР були подвійні стандарти, а саме: говорили одне, а робили – інше. Ця подвійна мораль характерна для радянських людей, яка, на жаль, проросла у ХХІ столітті... В свідомості суспільства у ХХІ століття змінюються герої. Сьогодні це не державний діяч, не політичний вождь. В українців сьогодні інші герої. Народ не обдуриш, українці все бачать і чують. Велика частина людей таки почула дзвін і прокинулась. Прокинулись ті, хто прийшов на концерт-пам’яті у Києві (близько 10000 осіб),  у Львові «Кузьма-50» (близько 35000 осіб), хто не дає загаснути свічці і зів’янути квітам на могилах хлопців з АТО та його могилі, хто почав або продовжує займатись волонтерством, допомагати бійцям на Сході, та тим хто проходить лікування у шпиталі. Кузьма займався і благодійною діяльністю – допомагав дитячим будинкам і хворим дітям... Андрій Кузьменко – це хлопець із Львівщини, який жив так, що оглянувшись назад міг сказати, що прожите життя не було помилкою. В такій атмосфері присутні роздумували над життєвим шляхом та творчістю геніального сина Львівщини, його особистим прикладом громадянської свідомості в ім’я країни. Впродовж заходу присутні переглянули відеоролики та прослухали вірші присвячені пам’яті Андрія Кузьменка. 

А потім учні групи №304, №301 разом з Сокіл Л.С. поїхали у Брюховичі, до місця вічного спочинку Андрія Кузьменка, щоб віддати шану його творчості. Адже відомо, що Бог забирає найкращих. Хвилиною мовчання учнівська молодь вшанувала пам’ять великого сина України... В глибокій задумі хлопці запалювали свічки. Одні, дивлячись на могилу Кузьми, думали, що життя – це боротьба, другі – про те, що в останньому костюмі немає кишень. Хтось молився... Раптом, Святослав Дуркот пригадав вірш Андрія Кузьменка «Герой». А я думала про те, що у нього було коротке але яскраве життя, яке не пройшло марно. Його приклад підхопило багато людей. Те, що він посіяв, маючи надію, що воно колись проросте, проросло вже сьогодні і дало рясні сходи, у душах людей, у їхніх вчинках. Українці йому  вірили, він мав на них вплив. Львів’яни, щиро вірячи йому, сьогодні приходять до нього, в Брюховичі... Він там не один. Поряд з могилою прапор. Кузьма має право на нього. На могилі Кузьми не в’януть квіти, не згасає свічка. Вже три з половиною роки його немає з нами, але він житиме завжди в наших серцях. Це свідчить про те, що він був і є прикладом для українців – прикладом жити чесно, по-совісті, в праці. Відомо, що людина живе доти, поки про неї пам’ятають інші. А Андрія Кузьменка львів’яни пам’ятають як простого хлопця, який став «іконою» українського року. Такого другого Кузьми в нас не буде. Він – герой. Він зумів схвилювати, зворушити дуже багатьох людей. Андрію, дякуємо за сильний нескорений дух, який об’єднує нас.

Матеріал підготуала викладач ДНЗ «Львівське ВПХУ» Сокіл Л.С.