В рамках низки науково-освітніх проектів Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького пропонує відвідати у листопаді 2018 року наступні заходи:

• 19 жовтня – 10 листопада – Виставка творів живопису Ольги Петрової «Інші береги» – це не тільки живописна ода красі та різноманіттю світу, але, перш за все – маніфест Cвободи. Ольга Петрова – відомий український художник (живопис, графіка), кандидат мистецтвознавства, доктор філософських наук, член НСХУ, заслужений діяч мистецтв України. Учасниця виставкового процесу в Україні та за кордоном. Куратор арт-виставок, автор чотирьох монографій та 550 статей з історії та теорії образотворчого мистецтва. Належить до покоління, яке під тиском радянщини не боялось жити і думати самостійно і як могло боролось за власне «Я». Розпочала свій творчий шлях, коли здіймалась друга хвиля авангарду 1960-х. Товаришувала з С. Параджановим, Г. Кочуром, М. Лукашем. Коли на початку 1990-х з’явилась можливість мандрувати світом, О. Петрова була однією з тих українських художників, які почали опановувати країну за країною. Це переживання Вільного Світу з пензлем в руках стало особливим для тих, хто жив за залізною завісою. За роки Незалежності здобула визнання як мисткиня та інтелектуалка у широкому світі. Її роботи зберігаються у державних та приватних музеях України, Великої Британії, Японії, Індії, Норвегії, у колекціях поціновувачів мистецтва по всьому світу. Свої подорожі Європою, Азією, Близьким Сходом мисткиня втілила у потужних та ліричних образах, що є художнім одкровенням. Ці твори увійшли до експозиції виставки під промовистим гаслом «Інші береги».
• 5 жовтня – 4 листопада – Підсумкова виставка учасників Х Міжнародного пленеру іконописців «Новиця-2018» під гаслом: «Час життя – час смерті». Виставка представить вислід творчих розмірковувань над євангельськими та біблійними екзистенційними темами грона відомих і менш знаних іконописців, що цьогоріч традиційно зустрілись у польському містечку Новиця на щорічному – ювілейному – пленері. Ініціатори та ідейні натхненники заходу – Братство греко-католицької молоді «Сарепта», кафедра сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв та Товариство друзів Новиці. У цьогорічних майстер-класах з ікономалярства взяли участь художники з України, Польщі, Німеччини та Сербії.
• 6 жовтня – 21 листопада – Борис Рудий. Скульптура.  Виставка присвячена пам’яті знаного українського художника, скульптора Бориса Івановича Рудого (1948-2017). Він народився у с. Кривовілька Теофіпольського р-ну Хмельницької обл. Закінчив Вижницьке художнє училище декоративно-прикладного мистецтва. З 1972 року замешкав у м. Тернополі. Створив низку портретів видатних діячів культури: «Володимир Висоцький», «Художник», «Архітектор» (Іван Осадчук). У 1985 р. у співавторстві з І. Осадчуком створив меморіальний комплекс «Молотківська трагедія» (с. Молотків Лановецького р-ну). Автор пам’ятника Данилові Галицькому (2002, м. Тернопіль, архітектор Олександр Міщук), погруддя братів Михайла й Тимофія Бойчуків (с. Романівка Теребовлянського р-ну), Хреста скорботи на г. Лисоня біля Бережан. Різьбив іконостаси та розписав понад 20 церков. Роботи скульптора експонувались у Чернівцях, Івано-Франківську, Тернополі, Дніпрі, Києві, Москві. Член творчого гурту «Хоругва», у складі якого став лауреатом обласної мистецької премії ім. Михайла Бойчука. Виставка в НМЛ ім. Андрея Шептицького познайомить львів’ян  та гостей міста із знаковими пластичними роботами у творчому доробку скульптора.
• 15 листопада – 10 грудня – Олег Мінько. Живопис. (До 80-річчя від дня народження). Олег Терентійович Мінько (1938-2013) – український художник, педагог, культурно-громадський діяч. Заслужений художник України (1972), народний художник України (2009). Працював в галузях станкового живопису та художнього ткацтва. Яскравий представник львівської мистецької школи, випускник Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, відділ художнього ткацтва (тепер – Львівська національна академія мистецтв). Педагоги з фаху – видатні живописці: Р. Сельський, К. Звіринський, Д. Довбошинський, І. Скобало. З 1982 року працював у своїй альма-матер викладачем кафедри, а згодом – очільником факультету художнього ткацтва (1990). 1992 року йому було присвоєно вчене звання професора. З 1967 року – учасник обласних і республіканських художніх виставок. Групова «Виставка трьох»: О. Мінька, Л. Медвідя, 3. Флінти – стала резонансною подією у культурно-мистецькому просторі тодішнього СРСР й експонувалась у Львові, Києві, Вільнюсі, Москві (1981-1986). Після успіху виставки всім трьом авторам присвоєно звання «Заслужений художник України». У 1990-х рр. О. Мінько експонував власні твори на персональних виставках в Лондоні, Гельсінкі, Брюсселі, Копенгагені, Вашингтоні. Мистецтвознавці умовно визначають три періоди творчості О. Мінька, Перший (1960-1972) – найпотужніший. Серія абстракцій з 30 картин під назвою «Композиції» та серія «Життя масок» засвідчили появу самобутнього мистця, який прагне вирватись із лещат соцреалізму. Другий період (1979 – середина 1980-х рр.) – час «романтичного реалізму», коли художник після кількарічного творчого мовчання, за його власним висловом, знову вчився малювати. Тоді постає серія пейзажів і портретів, художніх образів, опоетизованих романтично-філософським світосприйняттям мистця. Третій період – «Експресіоністичний, або повернення до витоків» – розпочався наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр., коли митець зміг вільно говорити мовою своєї творчої натури, власного світосприйняття, внутрішніх переживань, тільки для нього характерних художніх образів. У цей час  з’являється потужна серія сюжетно-фігуративних полотен: «Пересторога», «Старий з патерицею», «Відчай» та ін. Ретроспективна виставка в НМЛ ім. Андрея Шептицького насвітлить еволюцію творчості митця у тематично-жанровому розмаїтті його полотен.