20.11 – 122 роки від дня народження Михайла Івановича Вериківського (1896-1962).

Український композитор, педагог, диригент, фольклорист, музично-громадський діяч.

Змалечку перебував в атмосфері любові й поваги до рідної народної пісні, що вплинуло на його музичну творчість. Закінчивши початкову школу, М. І. вступив до міського училища і був прийнятий до архієрейського хору. Здобуття музичної освіти продовжував у Кременецькому комерційному училищі (1912—1914 р.р.), де навчався гри на музичних інструментах. М. І. Вериківський керував хором і оркестром народних інструментів, грав у симфонічному оркестрі училища, навчався грі на віолончелі, фортепіанота робив перші композиторські спроби — створював фортепіанні прелюдії й романси. Із цими юнацькими творами М. І. Вериківський 1914 р. вступив до Київської консерваторії.

Від 1922-го викладав у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка та Київській консерваторії (до 1960, з перервою 1941–1944; від 1946 — її професор). Серед учнів, зокрема, Антків Михайло.

1920 — керівник Українського національного хору; 1921–1928 — співзасновник, член правління і голова Товариства ім. М. Леонтовича (керівник хору-студії при ньому); 1928–1930 — голова президії та завідувач науково-творчим відділом Всеукраїнського товариства революційних музикантів.

1926–1928 — диригент Київського, 1928–1935 — Харківського театрів опери та балету. 1940 — керівник Державної капели «Думка», 1950–1958 — науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

Творча спадщина композитора включає понад 400 творів.

Сценічні твори: опери: «Діла небесні» (1931), «Сотник» (1939), «Наймичка» (1943, обидві — на сюжети поем Тараса Шевченка), «Втікачі» (1948), «Слава» (1961); музична комедія «Вій» (1936, 2-га редакція 1945 — комічна опера); балет «Пан Каньовський» (1930).

Симфонічні твори: ораторія «Дума про дівку-бранку Марусю Богуславку» (1923); симфонічна сюїта «Веснянки» (1924); кантата «Гнів слов'ян» (1941); драматична симфонічна поема «Петро Конашевич-Сагайдачний» (1944).

Інші твори:понад 60 камерно-вокальних творів; понад 40 масових і близько 100 пісень для дітей; близько 100 обробок українських народних пісень для різних виконавців.

М. І. Вериківський створив музику для театрів «Березіль» та Київського імені І. Франка, Харківського дитячого театру, театральних вистав, кінофільмів «Чорна хмара» (1936), «Назар Стодоля» (1937), «Кармелюк» (1938), «Київ» (1945), «Собор» (1946).

1957 року зробив оркестровку симфонії невідомого автора кінця XVIII століття, яка згодом виявилася Першою симфонією Ернеста Ванжури.