10.03 – 232 роки від дня народження Устима Якимовича Кармалюка (1787-1835).

Шляхетний розбійник та український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813–1835 роках проти національного і соціального гніту українських кріпаків панами. Кармелюк залишив по собі славу справжнього народного месника, що безстрашно боронив знедолених та скривджених. Через його геройську славу Кармелюка часто порівнюють з іншими відомими розбійниками та називають «українським Робін Гудом» та «останнім гайдамакою».

Народився у селі Головчинці в родині кріпака Якима Кармалюка.

У віці 17 років його забрали до двору пана Пігловського. Хлопець був роботящий, але непокірний. Поміщик не міг пережити того, що його кріпак не дозволяв собою керувати, тому вирішив віддати на 25 років до царської армії. Устим Кармалюк втік і згодом очолив ватагу кріпаків та військових-дезертирів, що нападала на маєтки панів.

У 1817 році московські жандарми схопили Кармалюка, і вперше Кам’янець-Подільським військовим судом він засуджений до страти, але в останню мить Подільський військовий губернатор Бахметьєв замінив її 25 ударами батогом, тавруванням «указними знаками» розпеченим залізом, і засланням на 10 років сибірської каторги в Іркутську губернію.

Та невтомний отаман у 1818 році втікає з В’ятської етапної в’язниці і повертається на Поділля. Він діє в околицях Бару і Балтському повіті, маневруючи під облавами каральних військ окупаційної адміністрації і скрізь піднімаючи селян на повстання.

У цей час дружина Марія і діти піддаються репресіям та гонінням. У Кармалюка було п’ятеро дітей – четверо синів і одна донька. Одружений був Кармалюк двічі, перша дружина Євдокія померла, залишивши хлопчика Івана і дівчинку Настю, друга дружина, відома як Марія Щерба, від шлюбу з якою у нього було троє синів: Остап, Іван і Тарас.

До піймання повстанського ватажка долучається й місцева шляхта, що створює охоронні загони від нападів українських повстанців. Його впіймали. Під посиленою охороною Кармалюка, закованого в кайдани і прикутого до воза відправляють до містечка Літина в тюрму. Під час допитів на очній ставці в Літинському нижньому земському суді із родиною, Кармалюка видає маленький син, що кинувся батькові в обійми.

Потім його запроторюють у Кам’янець-Подільську фортецю, з якої він разом з іншими в’язнями організовує втечу, попередньо роззброївши вартових. Під час втечі він зазнає поранення, його приковують залізними ланцюгами до кам’яного стовпа в одиночній камері у папській вежі Юлія II, яку згодом назвуть Кармалюковою. За спробу втечі з в’язниці в 1824 р. Кармалюк був покараний на кам’янецькому майдані 101 ударом батогом, випіканням тавра на чолі і засланням на вічну каторгу до Сибіру.

Дружина Кармалюка наказана різкам і місячним арештом за те, що допомагала переховувати чоловіка.

Загинув славетний подільський отаман Устим Кармалюк у ніч на 10 жовтня 1835 року, потрапивши у засідку через зраду.

Вбив Кармалюка шляхтич Рудковський. За легендами переказами отамана було вбито не кулею, а срібним «замовленим» ґудзиком. Тіло повстанського ватажка ще кілька днів возили селами, щоб залякати селян. Після цього московський цар Микола I викликав вбивцю до Петербургу на аудієнцію, і особисто нагородив його діамантовим перснем.