14 серпня виповнилося 152 роки від дня народження Джона Голсуорсі (1867-1933) – англійського письменника, лауреата Нобелівської премії.

Джон Голсуорсі народився 14 серпня 1867 року в англійському місті Кінгстон-Гілл (графство Суррей, зараз у складі Лондона), в заможній родині.

Його батько – юрист, директор Лондонської компанії – не шкодував грошей на освіту сина. Навчався на адвоката в привілейованій школі Харроу, потім в Оксфордському університеті. В університеті став відомим спортсменом в грі в крикет і футбол.

У 1890 році став адвокатом, але так і не почав займатися юриспруденцією, а відправився в кругосвітню подорож, де і почав писати.

У віці 28 років Джон Голсуорсі вирішив для себе, що стане письменником. У 1897 році виходить його перша книга, підписана псевдонімом Джон Сінджон і представляла собою збірник невеликих оповідань «Від чотирьох вітрів». Цим же псевдонімом літератор користувався і для публікації ще кількох робіт. Вже через рік він видав перший роман «Джослін», в 1900 році – роман «Вілла Рубейн». У 1901 вийшов ще один збірник оповідань, в якому фігурувала сім’я Форсайтов – це був початок реалізації задуму, на який пішло більше 30 років.

У 1904 році виходить книга «Острів фарисеїв», примітна тим, що Голсуорсі вперше опублікував працю під справжнім ім’ям.

Коли помер батько Голсуорсі в 1904 році, він став фінансово незалежним. У 1905 році Голсуорсі одружився на Аді Пірсон, колишній дружині двоюрідного брата. Протягом десяти років до цього одруження Голсуорсі таємно зустрічався зі своєю майбутньою дружиною.

Після виходу роману «Власник» (1906) про Голсуорсі заговорили як про великого письменника, крім того, цей твір став першим томом майбутньої трилогії знаменитої «Саги про Форсайтів».

У 1906 році дебютна п’єса «Срібна коробка» принесла успіх Голсуорсі як драматургу.

У 1922 році був опублікований однотомник «Саги про Форсайтів», який мав шалений успіх і приніс їх автору статус ключової фігури англо-американської літератури.

Джон Голсуорсі займався не тільки літературною, а й громадською діяльністю – боровся за те, щоб були змінені закони про жіноче виборче право, цензуру, розлучення та ін., ратував за проведення соціальних реформ, мало не половину доходів витрачав на благодійність.

У 1921 році спільно з Кетрін Емі Доусон-Скотт заснував ПЕН-клуб, став його першим головою і підтримував фінансово до кінця життя.

У 1929 році за заслуги перед літературою став членом ордена Заслуг.

У листопаді 1932 року Голсуорсі була присуджена Нобелівська премія з літератури. Але він страждав від смертельної недуги (пухлини мозку), тому не зміг особисто прибути на нагородження і віддав премію в розпорядження ПЕН-клубу.

Голсуорсі помер 31 січня 1933 року в Лондоні.