10 вересня виповнилося 125 років від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894-1956) – українського радянського письменника, кінорежисера, кінодраматурга, художника, класика світового кінематографу.

Народився 10 вересня 1894 року в с. В’юнище на Чернігівщині у селянській родині.

Навчався у Сосницькій початковій школі. З 1911 року навчався у Глухівському вчительському інституті.

Після закінчення інституту в 1914 році учителював у Житомирі, Києві.

У 1917 році вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет. Вищу освіту Довженко здобув у Київському комерційному інституті (нині Київський національний економічний університет) на економічному факультеті. Довженко вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів, і це був засіб здобути хоча б якусь вищу освіту. Вчився погано, бракувало часу та старанності.

Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За це у 1919 році його засудили до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували.

У 1920 році приєднався до КП(б)У, з якої згодом був виключений.

У 1921 році його направили за кордон на дипломатичну службу (Варшава, Париж, Лондон).

У 1922-1923 рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині.

1923 року повернувся до Харкова, почав працювати художником-ілюстратором газети «Вісті ВУЦВК» та каракатуристом. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ.

Згодом через ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив.

Із 1925 року – стажист по агітфільму «Червона Армія».

У 1926 році переїздить до Одеси закінчувати фільм, де разом з Юрієм Яновським працює режисером на кінофабриці. У 1926 році створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».

Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але, водночас, це був початок особистої трагедії Довженка – за цю стрічку та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі.

У 1930 році одружується з акторкою Юлією Солнцевою.

Він створив «Землю» (1932) і повіз показувати фільм в Європу, у 1958 році кінокритика назвали «Землю» одним із 12 найкращих фільмів усіх часів і народів.

Зняв фільм «Іван» – найспірніший фільм Довженка (на тему індустріалізації, яку запропонувало йому керівництво «Українафільм»), який відняв у нього більше року життя.

У 1933 році переїздить до Москви, а потім – на Далекий Схід.

У 1935 році його нагороджують орденом Леніна. На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну, як кореспондент газети «Красная армия».

У 1943 році завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив. До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».

25 листопада 1956 року помер у Москві.