11 листопада виповнилося 506 років від дня народження Станіслава Оріховського (1513-1566) – русинського (українського) релігійного діяча та мислителя доби Відродження; Перемишльського каноніка РКЦ; письменника, оратора, філософа, історика, полеміста, гуманіста; представника шляхетського роду Оріховських.+

11 листопада 1513 року народився український філософ Станіслав Оріховський. Це сталося у родовому маєтку Оріховці, на той час Перемишлянської єпархії Руського воєводства, в сім'ї окатоличеного українського шляхтича Станіслава Оріховського. Мати – шляхтянка Ядвіга Баранецька, дочка православного священика. У родині була дюжина дітей: 6 хлопчиків і 6 дівчат, Станіслав – найстарший.

Початкове навчання грецькою та латиною здобув у школі нижчого ступеня в Перемишлі, де отримав «початки письма і всіляких наук, відповідних хлоп'ячим літам», відзначаючись «швидким розумом і доброю пам'яттю». У 13 років Оріховський – студент Краківського університету, потім – Віденського. Згодом Станіслав відбуває до Італії, де слухає лекції в Падуанському (1532) та Болонському(1540) університетах, вдосконалює освіту в Римі та Венеції. 1541 року, після п’ятнадцятирічного перебування за кордоном, Оріховський повертається на батьківщину, оселяється у родовому маєтку. Під тиском батька, супроти власної волі приймає сан священика, але голосно декларує своє право на шлюб: «як священик піду слідом за родом своєї матері і колись теж одружуся». Мав успішну кар'єру, чому сприяв веселий і дотепний характер. 35-літнім Станіслав закохався у дочку купця Страша – Софію (Зофію Страшувну). Освідчився, у Судовій Вишні 10 квітня 1550 року відбулися заручини, але єпископ Валент влаштував таке пекло родинам молодих, що батько мусив Софію віддати за іншого.

19 лютого 1551 року у протестантському храмі Льсціна зрікся прилюдно усіх прав священика та взяв шлюб з 16-річною Магдаленою, єдиною дочкою шляхтича Яна Хелмського. Про цей день масляної він писав: «найщасливіший день життя». І 15 років щастя були як один день. У родині з'явилося п'ятеро дітей: Анджей, Станіслав, Реміґіус, Софія, Анна.

8 квітня 1551 року судом біскупів шлюб був визнаний недійсним, С. Оріховський був проклятий як «єретик», покараний вигнанням, конфіскацією майна. Під час зачитування вироку в Перемиській катедрі разом із озброєними шляхтичами увійшов до храму, де з амвону промовляв на свій захист. Потім подав скаргу до міського суду, написав також до Папи Юлія ІІІ.

Обстоюючи своє право на шлюб, Станіслав пише до папи Юлія III (1551): «Ти мене засудиш, але король не приведе до виконання вирок, тому що це забороняють закони. Шляхта стала за мене на петриківському сеймі, вона й нині мене захистить. Не думай, що ти маєш справу з італійцем, твоїм підданим: я – русин».

Ця ситуація набула широкого розголосу. Але на бік Оріховського стала вся українська та польська шляхта, яка не хотіла посилення влади церковників. Зрештою, наказ облишити Оріховського у спокої віддав король Сигізмунд Август, який також зазнав проблем із одруженням – першу дружину Катерину Габсбург він відіслав до батька у Відень; його другу дружину Барбару Радзивілл не прийняли ані королева-мати, ані двір.

Оріховський мав відвагу формулювати непопулярні погляди, протистояти всьому, що суперечило поняттям справедливості. Він виступав на захист України від турецько-татарських вторгнень, симпатизував православній релігії (будучи католиком). У політичних трактатах Оріховський висловлював позитивне ставлення до козацтва, виступав на захист руської народної мови.

Права та свободи українського народу постійно відстоювались у його роботах. Ось цитата з його листа до Польського короля Августа Ягелона: «Та доки ти живеш у Краківському замку, люд на Русі нещасливо гине. Та ще й як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить, міста попалено, фортеці зруйновано, багатьох славних лицарів посічено або забрано до полону, немовлят порубано, літніх повбивано, дівчат зґвалтовано прилюдно, жінок збезчещено на очах у чоловіків, молодь пов'язано і забрано разом із реманентом і худобою, без чого жодна сільська праця неможлива».

П'ятнадцять років щастя були відносними: померло четверо дітей; лишився єдиний син Андрій; померла 31-річна дружина.

Таке горе підкосило 55-річного Оріховського, і того ж року він помер.