17 листопада виповнилося 150 років від дня народження блаженного священномученика Климентія Казимира Шептицького (1869-1951) – блаженного Католицької Церкви, церковного діяча і архімандрита монахів Студійського уставу, брата Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького.

Климентій народився в аристократичній родині, син спольщеного графа Яна (Івана) Кантія Регілія Шептицького з українського роду Шептицьких та його дружини Софії з польського роду Фредрів у родинному маєтку, в селі Прилбичі. Брат митрополита Андрея Шептицького, шоста дитина у сім'ї.

Початкову освіту здобув удома від найманих вчителів під наглядом матері. Перша сповідь блаженнішого Климентія відбулась 9 квітня 1881 року, наступного дня отримав Святе Причастя.

Закінчив гімназію святої Анни у Кракові, де склав на відмінно іспит зрілості. Навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, в 1892 році отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті (Краків). Одночасно закінчив Інститут лісівництва.

Працював адвокатом, допомагав батькові управляти сімейними маєтками, був послом Галицького сейму. В 1900-1907 рр. був депутатом австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси». Коли у 1907 році розпустили австрійський парламент, Казимир вирішив завершити свою політичну діяльність. Зайнявся суто адміністративною роботою, а також почав вести господарство у маєтку Шептицьких в Дев'ятниках. Там для селян греко-католиків побудував парафіяльну церкву.

Автор робіт з питань сільського господарства, голова Галицького лісівничого товариства.

В 1911 році вступив до бенедиктинського монастиря у Бойроні. У 1912 році перейшов у греко-католицький монастир Студійського уставу (Студитів) у Кам'яниці в Боснії, де приніс монаші обіти і отримав ім'я Климентій. 28 серпня 1915 року єпископ Діонізій Нярадій з Крижевець (майбутній адміністратор Пряшівської та Мукачівської єпархій) висвятив його на священика. У 1915 році став ієромонахом. Отримав богословську освіту в університеті Інсбрука (Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку).

У 1918 році став настоятелем Унівського монастиря, a з 1926 року – ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. Зіграв значну роль в історії греко-католицького чернецтва в XX столітті. В 1936-1937 рр., спільно з митрополитом Андреєм Шептицьким, склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. Брав участь у заснуванні жіночого студитського монастиря в Якторове, монастиря в Канаді. Був членом Богословського наукового товариства, читав лекції в університеті Інсбрука. З 1937 року жив у Львові, допомагав своєму братові в управлінні церквою. З 1939 року – Член Українського Католицького Інституту, церковного об'єднання імені митрополита Рутського. Таємно іменований митрополитом Андреєм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру (1939). У 1944 році наступник Йосиф Сліпий іменував отця Климентія архімандритом монахів Студійського уставу.

Восени 1944 року митрополит Йосип Сліпий звів Климентія Шептицького у сан архімандрита монахів Студійського уставу і призначив керівником делегації на переговорах з органами радянської влади, яка була прийнята в Москві головою Ради у справах релігійних культів при Раднаркомі Іваном Полянським.

5 червня 1947 року архімандрит Климентій був заарештований більшовиками у своїй келії під час вечірньої молитви. У келії проведено обшук, в результаті якого знайдено антирадянську літературу та два плакати ОУН із зображенням у центрі національного тризуба та підписом «Слава Україні! Героям слава!», що були сховані у дивані спальні.

Архімандрит Климентій Шептицький був засуджений на 25 років. Із 27 червня 1947 року містився в Київській внутрішній в'язниці МВС.

Слідство тривало 7 місяців, і 15 січня 1948 року слідчі підготували обвинувальний вирок за статтями 54-1 та 54-2 Кримінального кодексу – зрада батьківщині. Постановою засідання особливої наради при МДБ СРСР від 28 лютого 1948 року Шептицький Климентій Іванович, 1869 р.н., засуджений до 8 років виправно-трудових таборів із конфіскацією майна на основі статей 54-1А, 54-11 Кримінального Кодексу УРСР. Після оголошення вироку, архімандрита відправили до Москви у внутрішню в'язницю МДБ СССР. Більшу частину свого перебування у Владимирському централі провів у медичному корпусі. На стан його здоров'я дуже вплинуло перебування у Київській в'язниці.

Помер архімандрит Климентій Шептицький 1 травня 1951 року о 21 год. 30 хв. У Владимирському централі. Похований під його стінами в попередньо викопаній ямі 3 травня о 3 год. ночі. Його могилу відшукати не вдалось. Про процедуру захоронення розповідала Варвара Іванівна Ларіна, колишня працівниця Владимирського централу.

У 1991 році архімандрита Климентія Шептицького Прокуратурою УРСР посмертно було реабілітовано.