6 грудня – День Збройних Сил України – святковий день на честь ЗСУ. Встановлений постановою ВРУ 1993 року, не є неробочим днем. Відзначається щорічно 6 грудня – в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні Сили України».

Відзначається урочистою церемонією покладання квітів до могили Невідомого солдата, божественною літургією. У війську проходять урочисті збори, церемонія вручення державних нагород та святковий концерт. Ввечері програма свята завершується святковим феєрверком у містах-героях та містах розташування керівних центрів українського війська.

За традицією, кожен рік Президент України вітає всіх службовців української армії, відзначаючи значну роль цих людей у підтримці Україною свого незалежного статусу.

Щороку, починаючи з 2009 року, до Дня Збройних Сил України присуджуються дві премії імені Богдана Хмельницького за найкраще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в розмірі 10 тисяч гривень.

Дата свята обрана не випадково. Незабаром після здобуття Україною незалежності, 6 грудня 1991 року, був ухвалений Закон «Про Збройні Сили України». А 1993 року цей день з’явився в офіційному календарі українських свят.

Цей день присвячений всім українським військовослужбовцям, які служать або раніше служили в українській армії. Саме на армію, згідно з Конституцією України, покладаються завдання з оборони країни, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

На сьогодні до складу Збройних Сил України входять Сухопутні війська, Повітряні та Військово-морські сили, а також Десантно-штурмові війська і Сили спеціальних операцій.

На День Збройних Сил України в багатьох містах традиційно відбувається урочисте покладання квітів до могили Невідомого солдата, божественна літургія, збори, церемонії вручення державних нагород та премій, а також концерти та інші святкові заходи.

На сьогодні Збройні Сили України складаються зі сухопутних, повітряних і військово-морських військ. Кожна з цих частин має «свій» професійний день, тому 6 грудня День Збройних Сил України – своєрідне об’єднання всіх військовослужбовців країни.

Найбільша кількість військових – у сухопутних військ, до яких належить артилерія й авіація, механізовані й танкові підрозділи, високомобільні десантні війська і ракетні. Також у складі ЗСУ є внутрішні війська, прикордонна служба та оперативно-рятувальна служба цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Крім того, у 2016 році у ЗСУ були сформовані сили спеціальних операцій, зосереджені на «гібридній війні». Зокрема, на рейдах і сучасних бойових діях, розвідінформації поза лінією фронту, ООС тощо.

З 2014 року чисельність ЗСУ почали збільшувати. На початку конфлікту на Сході українська армія складалася з 184 тисяч людей. Нагадаємо, що тоді армія стала контрактною, а призов залишився лише у внутрішні війська. На початок лютого 2018 року чисельність ЗСУ сягнула 255 тисяч осіб.

Окрім того, наші солдати беруть участь у міжнародних військових операціях, зокрема під егідою ООН.

Армія, як відомо, консервативна структура, яка має багато власних традицій та навіть забобонів. Змінювати таку структуру дуже важко, але вкрай необхідно, особливо, якщо врахувати, що більшість традицій тягнеться з радянської армії.

Один із найважливіших кроків у зламі радянської традиції – є зміна військового привітання з «Зичу здоров’я» на «Слава Україні – Героям Слава». А також заміни суто більшовицького звертання «товариш» на «пан».

Окрім того, багато в чому відіграла роль зміни кольору вище згаданих беретів. Так десантники і морські піхотинці відмовились від радянської нелогічної традиції блакитних та чорних беретів та одягнули берети кольорів марун та морської хвилі, приєднавшись до світового армійського братства.

Позбавляючись радянського минулого, військові частини позбавлялись радянських почестей та нагород. Усі ці Червонопрапорні, тричі орденоносні назви було скасовано. Натомість запроваджено українські почесні назви. Із забуття повернулися герої української мілітарної історії, зокрема король Данило (саме як король, а не князь), Чорні Запорожці, Холодний Яр, Петро Дорошенко та багато інших.

Значущою традицією, яка знайшла відклик у цивільного населення, стала традиція зустрічати тих, хто повернувся з війни. Військовослужбовці йдуть до частини поважним кроком через місто, а цивільні їх зустрічають, вітають з поверненням. У цьому проявляється ставлення суспільства до війська.