26.09 – 128 років від дня народження Томаса Стенза Еліота (1888–1965).
Американський поет, драматург і літературний критик.
Томас Стернз Еліот народився 26 вересня 1888 року у американському місті Сент-Луїс (штат Міссурі)
Був сьомою та наймолодшою дитиною в родині бізнесмена Генрі і поетеси Шарлотти Еліотів.
Мати поета вважалася дуже обдарованою жінкою. Крім того, вона написала біографію Вільяма Грінліфа Еліота.
Томас Еліот спочатку навчався в Академії Св. Луїса Сміта, де вивчав латинську, грецьку, французьку та німецьку мови, а після цього потрапив до академії Мільтон в Массачусетсі.
В 1906 році поет став студентом Гарвардського університету, в якому вчився до 1909 року, коли він отримав диплом магістра. В той час в «Гарвард Адвокет» були опубліковані його перші вірші.
Його життя різко повернулося в грудні 1908 року, коли йому в руки потрапила книжка А. Симонса «Символістський рух в літературі» (1895), присвячена творчості поета Ж. Лафорга. В 1910 році Томас Еліот поїхав вчитися до Сорбони. Там він познайомився з Ж. Верденалем, якому присвятив свою «Любовну пісню Дж. Альфреда Пруфрока» та який пізніше загинув в битві при Дарданеллах.
Поет увійшов в коло творчого життя, яке в той час крутилося навколо Е. Дюркгейма, П. Дженета, Р. де Жормонта, П. Пікассо та Анрі Бергсона.
В 1911 р. Еліот повернувся до Гарварду, щоб написати дисертацію з філософії, присвячену англійському філософові Ф. Х. Бредлі. В той час він також вивчав санскрит та буддизм, антропологію. Томас Еліот працював в групі, яка включала в себе Сантаяну, У. Джеймса, Бертрана Рассела та Дж. Ройса.
В 1914 р. поет влаштувався в Англії завдяки премії на навчання. Разом зі своїм співвітчизником і прихильником модернізму Езрою Паундом він почав реформувати поетичний стиль.
З 1917 року Еліот працював у журналі «Егоїст», а також — в школі Гайгейт вчителем. Ще пізніше — в Банку Ллойдс у відділі зарубіжних рахунків. Його перша книга віршів — «Пруфрок та інші спостереження» була опублікована Геррієтом Вівером в 1917 році та відразу зробила Еліота відомим, поклавши на нього місію «головного поета авангарду». Стан здоров'я не дозволив поетові вступити до Військово-морських сил США. Його творче зростання супроводжувалося родинними переживаннями (його батько помер в 1919 році, і ця смерть викликала в поета відчуття провини).
У 1919 році вийшла друга книга Еліота під назвою «ARA VOS PREC» (в США вона була опублікованою під назвою «Вірші»). ЇЇ власноруч друкували Вірджинія та Леонард Вульф.
В 1921 р., після візиту його матері та сестри, в поета трапився нервовий зрив, і він поїхав разом з дружиною на лікування до Лозанни (Швейцарія), де закінчив твір «Пустельна земля». За рекомендаціями Езри Паунда поет скоротив роботу наполовину. В 1922 році Еліот заснував журнал «Крайтеріен».
В 1948 р. він був нагороджений Нобелевською Премією з літератури та орденом «за заслуги».
В 1957 р. одружився зі своєю секретаркою Есме Валері Флетчер (вона була молодшою за Еліота на 38 років).
В 1964 р. поета було нагороджено Президентською Медаллю Свободи.
4 січня 1965 року Томас Еліот помер від емфіземи, та його прах був відвезений до Церкви Св. Майкла в Іст Кокер.
Немає коментарів