21.10 – 344 роки від дня народження Пилипа Орлика (1672–1742).
Український політичний, державний і військовий діяч, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист
«Орлик був людиною висококультурною, європейцем в повнім розумінні цього слова... Він належав до людей барокової доби, просякнутих глибокою релігійністю... Життя примушувало його до компромісів, але душа залишалася чесною і щирою, здатною до найбільших обмежень і самопосвяти».
Б. Крупницький
Народився Пилип Орлик у с. Косут Ошмянського повіту на Віленщині. Нині це територія Білорусі.Походив з давнього чеського баронського роду, одна із гілок якого свого часу осіла в Речі Посполитій.
У ранньому віці Орлик поховав батька, що загинув у польсько-турецькій війні. І його навчанням займалася мати. Пилип був дуже працьовитою і старанною дитиною, закінчив школу, Києво-Могилянську академію і став працювати кафедральним писарем у Київській митрополії. В академії Пилип Орлик навчився в логічній, ясній формі складати листи, меморіали, звернення та маніфести. За оцінками сучасників, він був обдарований від Бога письменницьким хистом. Крім рідної мови Орлик знав латину, грецьку, французьку, німецьку, шведську, польську та російську мови.
У 1700 р. П. Орлик стає писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. — генеральним писарем.
Орлик належав до числа повірених («конфідентів») Івана Мазепи, виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери.
У квітні 1710 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після елекції між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». У 1714 р. залишає Бендери й перебирається до Швеції, але смерть його чільного союзника — Карла ХІІ в 1718 р. — змушує шукати сприяння інших держав. Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору. Точна дата смерті невідома. Найімовірніше, помер у Яссах в 1742 р.
Немає коментарів