14.11 – 104 роки від дня народження Андрія Самійловича Малишка (1912–1970).

Український поет, перекладач, літературний критик.

Виріс майбутній поет у звичайній багатодітній селянській родині в Обухові, неподалік Києва. Батько Самійло шевцював на селі та на заробітки ходив. Малий Андрій допомагав, як міг – підробляв потроху, грав на весіллях на гармонії, бо з дитинства мав музичний талант. Мабуть, від матері, яка чудово співала.

Закінчив семирічку в рідному селі, вчився в медичному технікумі, а потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. Після того учителював в Овручі. Рік відслужив у Червоній армії, після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом.

Протягом 1935—1940 pp. А. Малишко видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».

У 1941—1944 pp. поет служив військовим кореспондентом у газетах «Красная Армия», «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: «До бою вставайте!» (1941), «Україно моя!» (1942, виходила двічі), «Понад пожари» (1942), «Слово о полку» (1943), «Битва» (1943), «Полонянка» (1944), «Ярославна» (1946).

У 1944—1947 рр. Малишко працював відповідальним редактором журналу «Дніпро».

У 1950 р. з'явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури.

Авторству А. Малишка належать тексти відомих українських пісень «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі», «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Вчителька» тощо.

В 1960-х роках — голова правління Українського громадського відділення Агентства преси «Новини».

Мешкав у Києві у будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Андрія Малишка називають «солов'їним серцем України» за його невмирущі пісні, що живуть у народі й сьогодні. У своїй ліриці Андрій Малишко постійно звертався до образу матері. Саме він — його духовний критерій життя, його «моральне сонце». Особливо поетичний образ матері митець створив у «Пісні про рушник» (1959 р.), що здобула всенародну шану.