З метою створення оптимальних умов для виховання в учнів поваги до українсько – історичних традицій; пробудження почуття краси, зміцнення бажання відроджувати традиції народу, учні 6Б класу Сокальської санаторної школи-інтернату разом з класним керівником Шведик Галиною Григорівною відвідали історико- краєзнавчий музей «Сокальщина».

Там виставлялась колекція саморобних ляльок-мотанок «Ляльковий вернісаж». Працівник музею Гринюк М.П. розповіла, що народна лялька–мотанка – оберіг душі. Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиціях культури земної кулі. Лялька різних народів відрізняється між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблена, але суть і призначення ляльки – незмінні. А головне призначення ляльки у ті давні часи було – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Ляльку – оберіг передавали з покоління в покоління впродовж років і віків, і були ляльки, про які складалися легенди, і потім передавалися від матері до дочки, як священний переказ. Є різновид ляльки, який у тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотанка, або вузлова лялька, виготовлена з м’якого матеріалу, шкіри або тканини і з ниток. В Україні її знають, як ляльку – мотанку, яка своїми витоками сягає в добу Трипільської цивілізації. Цією розповіддю екскурсовод заохотила учнів, особливо дівчаток, до створення ляльки-мотанки самотужки.

Діти поцікавились: з яких місцевостей зібрана дана колекція ляльок, як їх виготовляли і з яких матеріалів. Їм так сподобалось, що кожна дівчинка пообіцяла виготовити вдома самостійно ляльку–мотанку, яку, потім, можливо, передадуть її своїм дітям.

Таким чином ми продовжимо родинну традицію. Наші прабабусі довгими вечорами сиділи на вечорницях, співали і вишивали. А тепер, разом із українською вишивкою, народною піснею буде жити наша лялька–мотанка.

Класний керівник Шведик Галина Григорівна