07.01 – 164 роки від дня народження Миколи Миколайовича Аркаса (1853-1909)

Український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик.

Народився 7 січня 1853 року у Миколаєві в заможній сім'ї етнічного грека, адмірала Чорноморського Флоту Росії Миколи Андрійовича Аркаса.

Мати Софія Петрівна походила з давнього козацького роду Богдановичів, мала значний вплив на формування стійкого інтересу сина до української мови, культури, звичаїв. Її батько, Петро Григорович, 1793 р. був переведений у Чорноморський флот із бунчукових товаришів Полтавського полку.

Дитячі та юнацькі роки пройшли на території Миколаївщини.

Будучи сином високого імперського посадовця, він одягався в український народний одяг. Улітку — вишита сорочка та солом'яний бриль, взимку — смушкова шапка та свитка. Микола вперто його одягав, не зважаючи на роздратування батька.

Отримав різносторонню освіту в училищі правознавства у Петербурзі та Одеській гімназії. Згодом навчався на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету в Одесі.

Після завершення навчання (з 1875 до 1881 року) за родинною традицією Микола Аркас служив у морському відомстві в Миколаєві. У вільний від служби час віддавався улюбленій справі — збиранню і запису народних мелодій і вивченню історії України. Під впливом свого вчителя Петра Ніщинського — українського композитора, диригента, письменника — почав самотужки оволодівати музичними знаннями, композиторськими навичками і писати музику. Захоплювався мистецтвом кобзарів і бандуристів, яких запрошував до Миколаєва з усієї України, оселяв у своєму будинку.

Значну частину життя і праці Микола Миколайович присвятив заснованій ним 25 лютого1907 миколаївській «Просвіті», яка разом з Київською і Одеською була за результатами діяльності одною з найкращих в підросійській Україні. Як меценат Микола Аркас значною мірою покривав фінансові потреби «Просвіти», допомагав газеті «Рада», Михайлові Грушевському надіслав гроші на будівництво студентського гуртожитку у Львові.

У себе вдома Микола Аркас зібрав значну бібліотеку, зокрема історичну (кілька тисяч книжок).

Помер26 березня 1909 року в Миколаєві від несподіваного серцевого нападу. На похороні Миколи Аркаса були присутніми близько 10 тисяч осіб. Його поховано поруч з церквою на миколаївському Некрополі в сімейному склепі поряд з батьками. У 1936 році після зруйнування більшовицькою владою могили-склепа засновника Миколаєва Михайла Фалєєва, труна з його останками була обв'язана дротом і на підводі перевезена на старе міське кладовище, де його помістили в склеп родини Аркасів.

Ухвалою виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 2 липня 1971 року склеп Аркасів охороняється як пам'ятка історії та культури.

Микола Миколайович Аркас був одружений з Ольгою Іванівною Шишкіною — дочкою військово-морського офіцера, капітана другого рангу Чорноморського флоту Івана Степановича Шишкіна. Він походив із старовинного боярського роду, пращуром якого був Феодосій Шишка, який перейшов з польсько-литовської держави (Речі Посполитої) 1556 р. служити Москві. У подружжя народилася дочка Оксана, сини Петро та Микола. Ольга Іванівна була помічницею Миколи Миколайовича в громадській діяльності чоловіка. Коли підросла донька Оксана, вона разом з нею допомагала Миколі Миколайовичу збирати українські народні пісні в різних місцях, у пошуках яких відвідувала села Миколаївщини та Полтавщина, записувала пісні селян своїх маєтків. Всього було зібрано понад 400 народних пісень.

Творчий доробок композитора складають солоспіви, вокальні ансамблі й обробки українських народних пісень (близько 80). Найзначнішим твором Миколи Аркаса, який приніс йому визнання, стала опера «Катерина» за поемою Тараса Шевченка (1890 рік). Цей твір започаткував оперну шевченкіану і став першою українською ліричною народно-побутовою оперою. «Катерина» з великим успіхом була поставлена трупою Марка Кропивницького у Москві у 1899 році, а згодом — у Мінську, Вільнюсі, Києві. Досі постановки опери постійно відновлюються. Натхненний успіхом «Катерини», Аркас планував написання ще кількох музичних творів, але хвороба (крововилив у мозок і параліч правої руки) не дала змоги сідати за фортепіано. Опера «Катерина» лишилась єдиною у творчому доробку композитора.

Після закінчення морської служби у 1881 році, Микола Аркас зайняв посаду мирового судді у Херсоні. Багато часу віддавав культурно-громадській роботі. Він став засновником і головою товариства «Просвіта» в Миколаєві, на власні кошти відкрив народну школу з українською мовою навчання, яка з наказу влади була відразу заборонена.

З 1902 року почав писати «Історію України-Русі», маючи на меті створити ненаукову проте достовірну книгу в подарунок своєму синові, поділившись тим самим з ним своєю любов'ю до рідної землі та народу. У 1908 році в Петербурзі книга була опублікована тиражем 7000 примірників, написана «кулішівкою». Щоб її видати М. М. Аркас змушений був позичити значні на той час гроші під великі відсотки. Книга мала великий успіх і автор ініціював друге видання, що мало доповнення та було видане вже після його смерті у 1912 році в Кракові. Редактором обох видань був Василь Доманицький.

Автор поеми «Гетьман Пилип Орлик», яка вперше була надрукована лише 2 лютого 1993 р. в миколаївській газеті «Рідне Прибужжя».

27 жовтня 1992 року на місці Аркасівського будинку встановлено пам'ятний знак — мідну стіну з барельєфом Миколи Аркаса. Автори монументу Василь Федорчук, Олексій Бондаренко.

18 квітня 1996 року розпорядженням голови Миколаївської облдержадміністрації засновано обласну культурологічну премію імені Миколи Аркаса.

Розпорядженням голови облдержадміністрації від 6 серпня 2001 року період з 7 січня 2002 по 7 січня 2003 року оголошено «Аркасівським роком на Миколаївщині».

У жовтні 2002 року на будинку, де народився Микола Аркас (вулиця Нікольська, 13), урочисто відкрито меморіальну дошку (скульптор Юрій Макушин).

Традиційними стали наукові конференції, виставки, «Аркасові читання» та ін. в Миколаївському державному педагогічному університеті.

У Львові є Вулиця Миколи Аркаса.

На честь нього також названа Аркасівська вулиця у Києві.