6 грудня виповнилося 148 років від дня народження Миколи Кіндратовича Вороного (1871-1938) – українського письменника, перекладача, театрального режисера, актора, громадсько-політичного діяча, театрознавця.
Микола Кіндратович Вороний народився 6 грудня 1871 року (на Катеринославщині) у сім’ї ремісника.
Навчався у Харківському, пізніше – у Ростовському реальному училищі, був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет).
Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».
З 1897 року – актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та ін. Член РУП. Був одружений на доньці Миколи Вербицького Вірі Миколаївні Вербицькій. Батько поета Марка Вороного.
У 1901 році залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
У 1910 році оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.
1917 – один із засновників Української Центральної ради; один із засновників і режисерів Українського національного театру.
У 1920 році емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.
Після повернення в Україну (1926) вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.
У 1934 році М. Вороного було заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім висланий на Одещину.
7 червня 1938 року – розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян.
10 листопада 1957 року рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.
Немає коментарів