У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника. Воно радісне й водночас сумне. Радісне, бо закінчився навчальний рік і попереду — чудові літні канікули. А сумне, бо дзвоник востаннє пролунав для наших найстарших учнів — четвертокласників.Чотири роки діти разом з першою вчителькою Надією Сергіївною піднімалися першими східцями Країни Знань. Вчилися читати, писати, рахува­ти, дружити, жити за правилами рідного шкільного дому. Непростими були чотири перші шкільні вершини. Хто стрімко і рвучко піднімався до них, хто довго і невпевне­но долав перешкоди на шляху, відчуваючи допо­могу друзів та наставників. І ось сьогодні називають їх таким вагомим словом «випускники».Привітань було багато з боку вчительської родини та гостей із Луківської ОТГ. Завідуюча школою Мураль Н.М. звернулася до присутніх із словами вдячності за спільну працю, яка спрямована на виховання та розвиток підростаючого покоління. Вітання з найкращими побажаннями дітям висловили також голова сільської ради Федак М.І., начальник відділу соціально-гуманітарної політики Шманько А.П., директор Ваньковицької СЗШ І-ІІ ст. Найденко О.В. Отець Володимир Матківський благословив учнів. Найбільш трепетними були звертання пешої вчительки, другої мами та рідних батьків.Нехай буде безхмарним ваше життя, нав­чання легким, доля щасливою на своїй квітучій землі, поміж рідних людей.