01.08 – 273 роки від дня народження Жана Батиста П'єра Антуана де Моне Ламарка (1744-1829).

 Французький зоолог, анатом, натураліст.

 Народився Жан Батист П'єр Антуан де Моне Ламарк  1 серпня 1744 році в Базантене (Пікардія). Був відданий в єзуїтську школу в Ам'єні, однак після смерті батька в 1760 залишив навчання і вступив на військову службу. У зв'язку з пораненням змушений був подати прохання про відставку. Поїхав до Парижа, маючи намір зайнятися вивченням медицини. У 1772-1776 навчався у Вищій медичній школі. Щоб мати якийсь заробіток на додаток до невеликої пенсії, влаштувався клерком в банк. У житті Ламарка багато чого змінила знайомство з Ж. Ж. Руссо, який переконав його залишити медицину і зайнятися природознавством, зокрема ботанікою. Незабаром Ламарк повністю занурився у вивчення рослинного світу Франції. Результатом цих досліджень став опублікований ним в 1778 році тритомна праця Флора Франції, який приніс йому широку популярність. Натураліст Бюффон, котрий посприяв Ламарку у виданні його книги, саме в цей час шукав людину, яка б супроводжувала би його сина в подорожах. Вибір припав на Ламарка, а оскільки Бюффон не хотів, щоб той значився простим вихователем, домігся для нього посади королівського ботаніка (1781). Протягом наступних десяти років Ламарк продовжував ботанічні дослідження, використовуючи колекції, зібрані ним під час подорожей, і матеріали, регулярно надходили в Королівський ботанічний сад завдяки його особистим контактам з науковцями з інших європейських країн. У 1793 Королівський ботанічний сад був реорганізований в Музей природної історії, де Ламарк став професором кафедри зоології комах, хробаків і мікроскопічних тварин. 

В історії науки Ламарк відомий насамперед як творець першої цілісної концепції еволюції живої природи. Свої ідеї вчений виклав у книзі Філософія зоології (1809). Згідно з Ламарком, інтенсивно функціонуючі органи посилюються і розвиваються, не знаходять вживання слабшають і зменшуються, а найголовніше – ці функціонально-морфологічні зміни передаються у спадок. Саме ж вживання або невживання органів залежить від умов навколишнього середовища та від властивого будь-якому організму прагнення до вдосконалення. Зміна в зовнішніх умовах веде до зміни потреб тваринного, останнє тягне за собою зміну звичок, далі - посилене вживання певних органів і т. д. 

Ламарк також займався класифікацією тварин і рослин. У 1794 він розділив всіх тварин на групи - хребетних і безхребетних, а останніх, у свою чергу, - на 10 класів (на відміну від К. Ліннея, який запропонував два класи). Ці класи Ламарк розподілив в порядку збільшення властивого їм «прагнення до досконалості», що відповідає рівню їх організації. Саме «живе», по Ламарку, виникло з неживого волею Творця і далі розвивалося на основі строгих причинних залежностей. 

Помер Ламарк у Парижі 18 грудня 1829.