Сьогодні відзначаємо день Миру,

Та в нас немає спокою — війна…

І, навіть, деколи втрачаєш віру,

Що вже колись закінчиться вона…

На сході ні на мить не припиняє

Звучати канонада… Йдуть бої.

Росія зброю в Україну постачає,

І тут воюють найманці її…

Не діють на Московію закони,

Осатаніла, наче звірина…

Вона стріляє, попри заборони,

Для неї головне тепер — війна.

А люди гинуть, гинуть наші діти,

Такі красиві, милі, чарівні….

І починають матері сивіти,

І діточки здригаються у сні.

То ж радості тепер у світі мало,

Багато горя на Землі стає.

І щастя людське, наче віск, розтало,

Хоч сонечко сміється, радість ллє…

А в світі осінь чарівна, красива

І кольори багряні й золоті…

Земля від горя чи туману сива?

Де відповіді щирі і прості?

Чому війну ніхто не припиняє,

А ворог землю на шматочки рве?

Чому Росія в наш народ стріляє?

Й до рук її ніхто не прибере…

Як зараз страшно в цьому світі жити,

А хочеться ж радіти і цвісти…

Аби нам люті війни припинити,

І до мети чарівної іти.

Так миру хочу… Дуже хочу миру!

Бо має сенс лише тоді життя,

Як відчуваєш щастя, радість щиру

І йдеш у світле, мирне майбуття.

Я миру зичу всім вам, добрі люди!

Хай не затьмарить небосхил війна.

Нехай над світом мирне небо буде

Й веселка кольорова, осяйна.