Де ж край війни?
Ніхто не знав на світі.
І падали зернята в жар згори,
Як падають бійці, раптово вбиті,
Як падають їх рідні матері,
Коли приносять звістку поштарі.

      Друга  світова  війна  була  найтрагічнішою  сторінкою  в  історії  нашої  країни.   Під  час  цієї  страшної  війни  було  знищено  тисячі  українців,  сплюндровано  нашу  святу  землю.  Під  час  окупації  України  виник  Рух  Опору – національно-визвольний  рух  українського  народу  проти  загарбників.  Він  мав  дві  течії – радянську  і  націоналістичну.  Ці  дві  течії  вели  запеклу  боротьбу  з  ворогами  України.  Кожна  з  них  прагнули  визволити  нашу  країну  з  рук  загарбників.  На  боротьбу  піднімалися  всі  хто  міг  тримати  зброю  в  руках.  Велику  роль  у  цій  боротьбі  відіграв  партизанський  рух.  Проводилися  рейди,  рейкова  війна  та  інші.  Щороку 22 вересня вся наша держава відзначає День Партизанської Слави. У Чернівському НВК ім. Т. Г. Шевченка теж відзначили цей день, учитель історії Шибунька Богдана Михайлівна провела пам’ятну лінійку, на якій згадала про трагічні дні війни, жителів села Черневе, які загинули захищаючи рідний край від ворогів.  В День Партизанської Слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського та антирадянського  опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю  називаємо народними месниками. Нехай День Партизанської Слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігається у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять. Наш обов’язок – згадувати про них не лише в пам’ятних датах, а й кожного дня пам’ятати про тих, хто кував цю перемогу, хто загинув в цій страшній війні.