12 жовтня у 9 класі Ясеновецького НВК вчителем української мови і літератури Ольгою Степанівною Пуківською проведено інтегрований урок української літератури з уроком християнської етики (вчитель Оксана Іванівна Фірак), на який Ольгою Степанівною було запрошено наукового історика мови, кандидата філологічних наук, працівника Львівської Національної Академії наук України, священика Юрія Васильовича Осінчука.
Тема. Розвиток писемності після хрещення Руси-України. Найдавніші рукописні книги Київської Русі (Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава).
Мета: ознайомити учнів з особливостями розвитку української літератури за доби середньовіччя, подати відомості про найдавніші рукописні книги Київської Русі; розвивати уміння вчитися аналізувати середньовічну літературу; виховувати інтерес та повагу до української літератури.
У своєму вступному слові Ольга Степанівна звернула увагу на розвиток середньовічної літератури ХІ – ХY ст., яка нерозривно зв’язана з церковним життям, з історичними подіями. Після запровадження християнства 988 року Володимиром Святославовичем для зміцнення держави спільна релігія мала сприяти об’єднанню: єдиний Бог – єдина держава – єдиний князь.
В українській середньовічній літературі важливими були церковнослужебні книги. Найбільш давньою книгою є «Остромирове Євангеліє», про яку розповів Юрій Васильович. Він зауважив, що це важлива пам’ятка старослав’янського письменства, яка містить євангельські читання для неділі і свят. Ця книга була переписана 1056 – 1057 рр. зі староболгарського оригіналу дияконом Григорієм. Текст Євангелія Юрій Васильович продемонстрував на відеоекрані з коментарями. Він зауважив, що Ізборники 1073 та 1076 років належать до пам’яток давньоукраїнського перекладного письменства і були створені для чернігівського князя Святослава. В ізборниках містяться твори релігійно-морального характеру.
Оксана Іванівна у своєму виступі зупинилась на значенні Біблії у нашому житті, на значенні тих Божих заповідей, за якими ми повинні жити.
І найголовнішою для кожного з нас є заповідь: «Люби ближнього свого, як себе самого.»
В кінці уроку учениця Наталія Телятинська щиро подякувала Юрію Васильовичу та Оксані Іванівні за змістовні і дуже потрібні учням розповіді.
Немає коментарів