Бібліотечний урок присвячений 75 річниці УПА. Пізнати історію рідної сторони нам допомагають книги.

Епіграфи:

«УПА – це символ незламної волі українського народу до власного життя, до свободи, до самостійності за всяку ціну.

УПА – це символ нашої національної та політичної зрілості, посвяти й любові до рідного краю»

Пам’ятай, Україно, своїх героїв,

Тих, хто на коліна встати не хотів,

на своєму вмирали ми полі,

Ідею нашу ворог перемогти не зумів.

Вступне слово бібліотекаря Наталі Зеновіївни Гургач.

14 жовтня – День пам’яті УПА, а також свято Покрови Пресвятої Богородиці. Для нас українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. Це свято шанували запорізькі козаки, однією з найвеличніших на Січі була церква Покрова Богородиці. Знаменно, що козацьке свято Покрови стало Днем пам’яті вояків УПА – армії звитяжців, лицарів, життєвим девізом яких були два слова: «Бог і Україна». Їх, як героїв поклала на жертовний вогонь багато страждальна Мати Україна, розшматована між державами – окупантами.

Українську Повстанську Армію часто називають армією без держави. І це дійсно так. Феномен УПА в світовій історії неповторний, адже вона, не маючи власної держави, ніякої зовнішньої допомоги, за винятком внутрішньої, від рідного народу, живучи фактично під землею в криївках, бункерах, схронах,

до того ж слабо озброєна, вела 12 років визвольну нерівну криваву боротьбу з двома могутніми загарбниками України наддержавами – фашисткою Німеччиною та червоним більшовизмом, які плюндрували його землю, нищили культуру.

Сьогодні ми у котрий уже раз перегорнемо героїчні сторінки виникнення, боротьби та величі армії без держави. Сорок років знадобилося, щоб люди змогли прийти на місце загибелі вояків, вклонитися світлій пам’яті тих, хто до останнього подиху стояв за Україну.