24 листопада учні та працівники НВК №23 вшанували пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років в Україні.
Навесні 1933року, коли настав пік голоду, в Україні помирало щодня 25 тисяч, щогодини 1000, щохвилини 17 людей. Третина померлих – діти, які не дали нащадків…
Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.
Запалена поминальна свічка по тих 9-ти мільйонах українців по жертвах страшного голодомору в Україні 1932-1933 років. Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають в небуття. Тільки пам’ять назавжди залишається з нами.
Пекельні цифри і слова
У серце б’ють , неначе молот.
Немов прокляття, ожива
Рік тридцять третій…
Голод…Голод…
.png)
Немає коментарів