105-річчя   відомого легендарного повстанця – останнього головнокомандувача УПА  Василя Кука, відзначають 11 січня.

У Мостиському  ЗЗСО №1 І-ІІІ ступенів Мостиської міської ради Львівської області (Мостиської ОТГ) , бібліотекар Шот Г.С. оформила  книжково-журнальні

виставку:  «Він був готовий вчитися навіть у 90 років».

 Також класні керівники провели інформаційну годину  «Життєвий шлях легендарного повстанця Василя Кука».

      Василю Куку судилося прожити дуже довге життя, хоча майже всі з ким він у середині XX століття намагався збудувати Українську державу , померли рано  або відсиділи багато років у сталінських таборах. Але Кук попри свій високий статус у ієрархії українських націоналістів зумів вижити за радянської влади, працюючи звичайним науковцем  у Державному історичному архіві та Інституті  історії АН УРСР.

   Народився Василь Кук 11 січня 1913 року в селі Красне Буського району Львівської області.  Ще до початку війни  на території України Степан Бандера призначив Кука членом Проводу ОУН. Був соціально активним, належав до  молодіжної організації «Пласт». З початком війни Кук організовував  штаб похідних груп ОУН у східних областях України, а також провідну похідну групу, яка прибула 30 червня до Львова й організувала Народні Збори, на яких було проголошено Акт відновлення Української Держави. Був заступником Романа Шухевича  на всіх його посадах, а після загибелі  генерала Василя Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні , головним Командиром  УПА та Головою Генерального  Секретаріату Української Головної Визвольної Ради. Відсидів у радянських тюрмах, таборах. Після звільнення проживав у Києві  займався науковою роботою,видав низку робіт, присвячених історії  УПА.