А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

                        Т. Шевченко

Ще зі школи наші батьки, далі ми, потім наші діти знаємо і шануємо творчість поета. Його творчість – це сама історична доля й майбутнє українського народу, бо жоден з його синів не прислужився так , як бунтівний, невмирущий Кобзар. У  пам’яті закарбувались виболені слова: «Караюсь, мучуся… але не каюсь». Його дух і думка весь час була з Україною. Волі хотів не тільки для себе, а й для свого народу. Образ уярмленої України – як наскрізний біль його життя. Та й сама ж доля неласкава до Тараса – з самісінького малечку. Рано осиротівши, він уповні звідав людську наругу  й кривду. Але з цього мороку кріпацтва просвітницька зоря таланту вела через терни до визнання.

Коли перечитуєш його вірші, то не можеш не прейнятися тим непереборним прагненням поета. І щоб ближче торкнутися до струн неперевершеної творчості Шевченка, учні Верхньостинавського НВК взяли участь у святі «Шевченко – геній нашого народу». Школярі співали, декламували поезії, а також  інсценізували твори поета. Творчість поета сьогодні актуальна, як ніколи. Він помер, щоб воскреснути в своїх віршах й жити завжди з Україною, в лоні свого народу.