17.05.18р. у КЗ ЛОР Верхньосиньовидненська спецшкола-інтернат класні керівники та вихователі школи провели з дітьми бесіди до дня української вишивки.

Вчителі та вихователі ставили собі за мету в бесідах  ознайомити учнів з оберегом української родини – рушником, із значенням його в побуті. Домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу, вироблення духовної потреби берегти його як сімейний скарб, як оберіг. Розширити, поповнити знання про традиції використання рушника, його призначення. Навчити учнів читати візерунки. Пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення традиційних художніх промислів українського народу. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, не забувати  своєї національної культури. Виховувати любов до  праці майстринь- вишивальниць, до своєї Батьківщини.

    Від сивої старовини і до наших днів, в радості й горі рушник став часткою нашого побуту. В народі говорили: «Хата без рушників, що родина без дітей». Рушник можна порівняти хіба що з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження і смерть людини. За давнім українським звичаєм у хатах збиралися майстрині. Вони шили, гаптували, вишивали, а під час цієї праці співали пісні. Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.