12.09 – 97 років від дня народження Станіслава Лема (1921-2006).

Польський письменник-фантаст єврейського походження. Найпопулярніший польський письменник за кількістю мов, якими перекладено його твори.

Народився Станіслав Лем 12 вересня 1921 року у Львові в сім`ї лікаря-отоларинголога. Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у автобіографічній книжці «Високий Замок» (1966).

Навчався у II-й львівській гімназії (теперЛьвівська спеціалізована ЗОШ № 8, розташована на вул. Підвальній, 2), де, зокрема, відвідував заняття з мойсеєвої релігії.

Після закінчення гімназії (1939) майбутній письменник, прагнучи продовжити фах батька, вступив до новоствореного Львівського медичного інституту. Німецько-нацистська окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання.

Під час гітлерівської окупації Львова Станіслав Лем як блондин «арійського» вигляду міг у міру безпечно ходити по вулицях з фальшивими паперами, через що врятувався від загибелі і зумів врятувати своїх батьків.

Лем уникав розмов про своє єврейське походження та про мученицьку смерть більшої частини своєї родини в часі Голокосту. З його автобіографічних текстів (зокрема трилогії «Незмарнований час») можна зробити висновок, що він виховувався по римо-католицьки і лише під час війни усвідомив, що є євреєм. Коли інтерв'юери запитували його про життя в окупованому німцями Львові, він часто відмовлявся відповідати, посилаючись на те, що за такі спогади розплачується безсонними ночами. Свій твір «Серед померлих» (частина трилогії «Незмарнований час»), присвячений подіям Другої світової війни, Лем згодом заборонив перевидавати.

Але, як доводить біограф Станіслава Лема Агнешка Гаєвська, власні дражливі спогади про часи Другої світової війни він зашифрував у своїх творах «Едем», «Повернення з зірок», «Голос Господа», «Соляріс», «Непереможний». Багато фактів біографії Лема, про які письменник волів не згадувати, Гаєвська встановила на підставі матеріалів, розшуканих у архівах Львова та Кракова: копії атестата Станіслава Лема, біографії його батька, долученого до подання на роботу, документів львівської єврейської ґміни тощо.

17 липня 1945 родина Лемів репатріювалася до Кракова, де Станіслав вступив на медичний факультет Ягеллонського університету.

Ще студентом він 1946 року друкував оповідання, а в 1948 році написав роман «Шпиталь перетворення», який згодом включив до трилогії «Незмарнований час», значно «обтесавши» його під тиском тодішньої догматичної критики. Але й це не допомогло, і опублікувати трилогію він зміг лише у 1955 році, коли змінилася політична ситуація в країні.

Можливо, саме невдача із реалістичною прозою наштовхнула молодого автора на думку про фантастику. 1951 року вийшла у світ його книга «Астронавти». Успіх додав снаги, і письменник почав працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу: «Сезам» (1954), «Магелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники Йона Тихого» (1957), «Едем» (1959), «Навала з Альдебарана» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961), «Щоденник, знайдений у ванні» (1961), «Соляріс» (1961), «Вихід на орбіту» (1962), «Місячна ніч» (1963),«Казки роботів» (1964), «Непереможений» (1964), «Кіберіада» (1965), «Полювання» (1965), «Рятуймо космос» (1966), «Розповіді про пілота Піркса» (1968), «Ідеальна порожнеча» (1971), «Маска» (1976), «Нежить» (1978), «Повторення» (1979), «Голем XIV» (1981) та чимало інших творів. У 1988 році вийшов у світ ще один роман письменника «Фіаско».

Переважно це були твори класичної наукової фантастики (англ. Science Fiction) про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні («Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення»). Чимало зробив Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них — над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства («Діалоги» (1957), «Сума технології» (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика й футурологія» (у 2-х томах, 1970), «Уявна величина» (1973), «Роздуми та шкіци» (1975), «Бібліотека XXI століття» (1986)).

Брався С. Лем і за традиційний детективний жанр («Слідство», 1959).