11.11 – 505 років від дня народження Станіслава Оріховського (1513-1566).

Русинський (український) релігійний діяч та мислитель доби Відродження. Перемишльський канонік РКЦ. Письменник, оратор, філософ, історик, полеміст, гуманіст. Представник шляхетського роду Оріховських.

11 листопада 1513 р. народився український філософ Станіслав Оріховський. Це сталося у родовому маєтку Оріховці, на той час Перемишлянської єпархії Руського воєводства, в сім'ї окатоличеного українського шляхтича Станіслава Оріховського. Мати — шляхтянка Ядвіга Баранецька, дочка православного священика. У родині була дюжина дітей: 6 хлопчиків і 6 дівчат, Станіслав – найстарший.

Початкове навчання грецькою та латиною здобув у школі нижчого ступеня в Перемишлі, де отримав «початки письма і всіляких наук, відповідних хлоп'ячим літам», відзначаючись «швидким розумом і доброю пам'яттю». У 13 років Оріховський – студент Краківського університету, потім Віденського. Згодом Станіслав відбуває до Італії, де слухає лекції в Падуанському (1532) та Болонському(1540) університетах, вдосконалює освіту в Римі та Венеції. 1541 р., після п’ятнадцятирічного перебування за кордоном, Оріховський повертається на батьківщину, оселяється у родовому маєтку. Під тиском батька, супроти власної волі приймає сан священика, але голосно декларує своє право на шлюб: «як священик піду слідом за родом своєї матері і колись теж одружуся». Мав успішну кар'єру, чому сприяв веселий і дотепний характер. 35-літнім Станіслав закохався у дочку купця Страша – Софію (Зофію Страшувну). Освідчився, у Судовій Вишні 10 квітня 1550 р. відбулися заручини, але єпископ Валент влаштував таке пекло родинам молодих, що батько мусив Софію віддати за іншого. 

19 лютого 1551 року у протестантському храмі Льсціна зрікся прилюдно усіх прав священика та взяв шлюб з 16-річною Магдаленою, єдиною дочкою шляхтича Яна Хелмського. Про цей день масляної він писав: «найщасливіший день життя». І 15 років щастя були як один день. У родині з'явилося п'ятеро дітей: Анджей, Станіслав, Реміґіус, Софія, Анна.

8 квітня 1551 року судом біскупів шлюб був визнаний недійсним, Ст. Оріховський був проклятий як «єретик», покараний вигнанням, конфіскацією майна. Під час зачитування вироку в Перемиській катедрі разом із озброєними шляхтичами увійшов до храму, де з амвону промовляв на свій захист. Потім подав скаргу до міського суду, написав також до Папи Юлія ІІІ.

Обстоюючи своє право на шлюб, Станіслав пише до папи Юлія III (1551): «Ти мене засудиш, але король не приведе до виконання вирок, тому що це забороняють закони. Шляхта стала за мене на петриківському сеймі, вона й нині мене захистить. Не думай, що ти маєш справу з італійцем, твоїм підданим: я – русин».

Ця ситуація набула широкого розголосу. Але на бік Оріховського стала вся українська та польська шляхта, яка не хотіла посилення влади церковників. Зрештою, наказ облишити Оріховського у спокої віддав король Сигізмунд Август, який також зазнав проблем із одруженням – першу дружину Катерину Габсбург він відіслав до батька у Відень; його другу дружину Барбару Радзивілл не прийняли ані королева-мати, ані двір.

Оріховський мав відвагу формулювати непопулярні погляди, протистояти всьому, що суперечило поняттям справедливості. Він виступав на захист України від турецько-татарських вторгнень, симпатизував православній релігії (будучи католиком). У політичних трактатах Оріховський висловлював позитивне ставлення до козацтва, виступав на захист руської народної мови.

Права та свободи українського народу постійно відстоювались у його роботах. Ось цитата з його листа до Польського короля Августа Ягелона: «Та доки ти живеш у Краківському замку, люд на Русі нещасливо гине. Та ще й як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить, міста попалено, фортеці зруйновано, багатьох славних лицарів посічено або забрано до полону, немовлят порубано, літніх повбивано, дівчат зґвалтовано прилюдно, жінок збезчещено на очах у чоловіків, молодь пов'язано і забрано разом із реманентом і худобою, без чого жодна сільська праця неможлива».

П'ятнадцять років щастя були відносними: померло четверо дітей; лишився єдиний син Андрій; померла 31-річна дружина.

Таке горе підкосило 55-річного Оріховського і того ж року він помер.