Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, на нашій славній Україні. Тут жили наші батьки, тут корінь роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, почувши рідне слово…
З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг,  означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.
Земля українська стародавня, така ж дав­ня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб.
Щорічно, 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, учні Великовільшаницької ЗОШ І-ІІІ ступенів  відзначають День української писемності та мови. Старшокласники долучились до написання всеукраїнського радіодиктанту єдності «Крила України». Також учні другого класу читали поезії про мову, а шестикласники інсценізували поневіряння рідної мови. Учні 9-10 класів презентували скорботний календар української мови.