Діти й вчителі пом'янули хвилиною мовчання мільйони українських селян, жертв одного з найжорстокіших злочинів сталінізму проти нашого народу. Запалили свічку пам'яті для того, щоб у тих маленьких вогників згорів страшний спадок голодомору. Помолились за усіх тих , хто страждав і помер під час великого Голодомору.
Школярі Воле- Блажівської школи дізнались, що Голодомор був не стихійним лихом, а зумисно підготовленим, спрямованим на винищення селянства. Ірина Олегівна Краснова запропонувала дітям переглянути ще один відеоролик про хлопчика, якому було тоді лише 6 років. Зі сльозами на очах учні вслухались у розповідь старенького дідуся. Прослухали вірш Гурської Антоніни "Дай хоч одну картопельку" про такий страшний час.
І на завершення Ірина Олегівна запропонувала вибрати собі незабудку певного кольору і прикріпити її до нашої карти України на честь всіх жертв Голодомору. А чому саме квітки-незабудки? Для того, щоб про це ніколи й ніхто не забував! Ніхто не має права про це забути! Схилімо голови в скорботі перед невинно убієнними.
.png)
Немає коментарів