Усміхається весело травень,

Бо скінчилась навчальна пора,

І зібралась на дзвоник останній

Вся весела шкільна дітвора.

Промайнув іще один навчальний рік. Настала хвилююча мить свята Останнього дзвоника. І для учнів, і для вчителів це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято, яке не можна нічим замінити. По-сімейному теплим, традиційно яскравим і барвистим, а ще й виразно патріотичним - більшість учнів та учителів того дня одягнули вишиванки – видалося  воно цьогоріч.

На шкільному  подвір'ї зібралися всі учні школи… Поруч з ними їх найрідніші люди: батьки, дідусі та бабусі, які пишаються своїми дітьми… Адже останній дзвоник — велике загальношкільне свято, яке  підводить риску, ставить крапку в багаторічному навчальному марафоні з усіма його уроками і змінами, контрольними роботами та домашніми завданнями.

Цей день завжди незабутній, особливо для випускників. Саме вони прикували до себе найбільше уваги. Девятикласники  дякували вчителям, батькам,  танцювали прощальний вальс.

Із щирими словами побажань звернулися до учнів та вчителів  директор школи Сергенюк Андрій Ваасильвич та  гості свята – священник та сільський голова.  Дирекція школи підвела підсумок роботи за навчальний рік. Були нагороджені грамотами переможці предметних районних олімпіад, конкурсів, а також вручені Похвальні листи учням  за відмінні успіхи у навчанні.

 І ось хвилююча мить… Звучить мелодія останнього дзвоника, який  сповістив присутніх про початок чудової пори – літніх канікул.