День української писемності й мови, свято, яке вже 22 роки поспіль відзначається в Україні 9 листопада. Це свято вшанування пам’яті Нестора Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Цей день учні та вчителі Великовільшаницької ЗОШ І-ІІІ ступенів вирішили відзначити по–особливому. Вони вирушили на екскурсію до літературно-краєзнавчого музейного комплексу Анатолія Недільського, що знаходиться у с. Скнилів.

Це дійсно дивовижне місце…Тут пахне спокоєм, історією, опалим листям, осінньою прохолодою. Протоптані стежки манять і хочуть відкрити нам приємні сюрпризи: краєзнавчо-літературний музей та музей галицької родини, музей стародруків, музей молодої музи, читальний зал, літній та зимовий конференц-зали, виставковий зал, літню сцену, дитячий майданчик. 

Краєзнавча бібліотека Анатолія Недільського унікальна тим, що тут зібрано понад 20 тисяч книг, газет, журналів, рідкісні стародруки, архіви відомих людей, старовинні картини, ікони, елементи народного побуту. Серед експонатів – книги 16-18 століття. Деякі з них у єдиному екземплярі. Діти проявили  інтерес до історичної спадщини, мали можливість  відвідати експозицію, поглибити свої знання з історії, народознавства, Однією з основних особливостей цієї виставки - вільний доступ до експонатів, до артефактів. Їх можна брати в руки, перегортати, читати, навіть робити селфі. Книги, представлені в експозиції, написані польською, французькою, латинською чи старослов’янською  мовами, вони оповиті багатовіковою історією.  І всі вони — не за «сімома замками», як це зазвичай буває в таких музеях чи бібліотеках, а цілковито доступні людям. І в цьому — унікальність цієї бібліотеки, цієї приватної збірки стародруків. Доступ до неї вільний. Діти були дуже вражені та схвильовані тим, що побачили.

Дальше екскурсанти попрямували до читального залу, щоб провести  поетичну мандрівку «Сила слова - безмежна». На свято був запрошений і випускник школи п. Петро Лісний, який був учасником  поетичного марафону  безперервного читання віршів напам’ять «На славу рідної землі!».  Учні, вчителі, гості  читали поезії, співали пісні, звеличували рідне українське слово.

Сподіваємося, що діти залишилися задоволеними, що вони зрозуміли усю силу Батьківщини, мови, рідного слова. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне”, а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити диво і хвилювати найтонші струни людського серця. Думаю, ця мандрівка торкнулася і дитячих сердець.