16 листопада виповнилося 97 років від дня народження Жозе ді Соза Сарамаґу (1922-2010) – португальського письменника, класика світової літератури, володаря багатьох літературних премій та нагород, у тому числі відзначений і Нобелівською премією в галузі літератури 1998 року.

Народився у селі Азіньяґа (провінція Алентежу) на південь від Лісабона. Син безземельних селян, проте в трирічному віці його сім'я перебралася в Лісабон, з яким було пов'язано практично все життя письменника. Він був вимушений рано покинути школу і продовжував навчання в училищі, де опановував фах автослюсаря, оскільки це обіцяло реальні заробітки. До того, як стати професійним письменником, змінив цілий ряд професій (від слюсаря і кресляра – до перекладача і журналіста).

Його перша книга була опублікована в 1947 році, проте потім Сарамаґо нічого не видавав до 1966 року; критики відзначали, що літературний талант прийшов до нього пізно. Сарамаґо працював журналістом, писав про політику, а жити виключно за рахунок літературної праці почав в 1976 році, в 54-річному віці.

У 1944 році письменник одружився з португальською художницею Ілдою Рейс, у подружжя народилася донька Віоланте. У 1970 році пара розлучилася.

Перші літературні успіхи Сарамаґо припадають на середину 1970-х років. Роман «Підручник живопису і каліграфії» (1977), п'єса «Що мені робити з цією книгою» (1979), роман «Той що піднявся з землі» (1980, за загальним визнанням, його перший великий роман) принесли автору визнання на батьківщині.

З романом «Спогади про монастир» (1985) до Сарамаґо прийшла світова слава. Він став володарем Премії критики, премії «ПЕН-клубу» й інших іноземних нагород. Після цього вже кожний наступний роман автора читацька спільнота зустрічала з неабияким захопленням.

У 1988 році одружився з іспанською журналісткою Пілар Дель Рьйо, яка згодом переклала багато його творів іспанською мовою та очолила Фонд Жозе Сарамаґо.

У 1991 році побачив світ роман «Євангелія від Ісуса Христа». Головний сюжет роману зав'язується навколо біблійної оповіді про вбивство безвинних немовлят у Вифлеємі, а сам Ісус постає перед читачами звичайною людиною зі своїми пристрастями та вадами. Роман відразу викликав гнівну реакцію католицької церкви та португальської критики, а автору було заборонено висувати його на здобуття літературних нагород. Португальська влада піддала цензурі роман, і на знак протесту Сарамаґо оселився на острові Лансароте, що на Канарах. А в 1998 році шведський комітет нагородив письменника Нобелівською премією.

Негативні відгуки з боку християн та юдеїв отримували і наступні книжки письменника, зокрема його останній роман «Каїн», що вийшов в 2009 році. Крім того, Сарамаґо відкрито засуджував дії Ізраїлю в Палестині, а в 2009 році балотувався в Європарламент від Португальської комуністичної партії.

Одним із «секретів успіху» Сарамаґо є його унікальний стиль письма. Його зацікавлення творчістю Сервантеса і Гоголя, його роки праці перекладачем та журналістом, його «народне коріння», його геній і талант, у своєму синтезі, дали унікальну мову його романів. Історія Португалії передається, як частинка світової історії. І ось уже перед нами «гіпертекстуальний» текст, повний магії, фантастики, реальності, філософської глибини і незвиклих, чарівних пасажів. Руйнуються звичні словосполучення, слова набирають нових, несподіваних значень. «Безкінечні», неподільні абзаци перетворюються на тонку гру ерудита. Слова персонажів підхоплюються (або перебиваються) словами автора. То чується шум майже екзальтованого захоплення, то чуються нотки тих, хто сумнівається, то чується крик тих, хто проти. І все це (з особливим синтаксисом і пунктуацією) передається автором надзвичайно легко, так ніби ми слухаймо казку.

Помер письменник 18 червня 2010 року в Тіасі.