Так! Я буду крізь сльози сміятись,

                                                                      Серед лиха співати пісні.

                                                                      Без надії таки сподіватись.

                                                                      Жити буду! Геть, думи сумні!

Саме ці поетичні рядки Лесі Українки стали девізом уроку, який провела Панчишин Олександра Зигмундівна, вчитель української мови та літератури Судковицької ЗОШ I-II ступенів, з учнями 8 класу в рамках методичного тижня мови та літератури «Формування креативно-емпатичних здібностей учнів як шлях до розвитку самоосвітньої компетентності школярів».Під час уроку на тему «Леся Українка. Потужне ліричне начало, романтичність, волелюбність, гармонія людини і природи як провідні мотиви поезії «Давня весна». Учні більше дізналися про легенду не лише української, але й світової літератури Ларису Петрівну Косач (Лесю Українку), а також про її не менш легендарну родину.На уроці було використано відеоматеріали «Обличчя української історії. Леся Українка», презентацію «Життєвий і творчий шлях Лесі Українки», поезію О. Журливої «Пам`яті Лесі Українки».Учні працювали над поезією «Давня весна»: аналізували за допомогою запитань, визначали художні засоби, тему та головну думку. Підсумовуючи роботу на уроці, вчитель та учні зрозуміли: щоб бути щасливим, треба навчитися цінувати найменші радощі життя, як це робила Леся Українка.Творчість письменниці належить до цієї прогресивної спадщини минулого, яка для кожного нового покоління відкоивазться новими духовнипи скарбами, живе у віках, безконечно развивається, даруючи людям мудрість, мужність і красу.