24.01 – 79 років від дня народження Юрія Володимировича Покальчука (1941-2008).

Український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України.

Народився 24 січня 1941 в Кременці (Тернопільська область, Україна, тоді УРСР, СРСР) у родині діалектолога, краєзнавця Володимира Покальчука.

Дитинство і юність провів у Луцьку, де закінчив школу, Луцький педінститут. Потім навчався в Ленінградському університеті на факультеті східних мов.

Від 1969 — в місті Київ.

1969–1976 — молодший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР.

З 1976 — член Спілки письменників України.

З 1994 до 1998 — голова іноземного відділення Спілки письменників України.

1997–2000 — президент Асоціації українських письменників.

2000–2002 — член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

1992–2000 — ст. н. с. відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського.

1994–1998 — голова іноземного відділу СПУ. Президент (1997–2000), віце-президент, член Координаційної ради АУП.

З жовтня 2007 вів свій власний блог.

Помер 10 вересня 2008 від раку в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

У колишньому СРСР був першим перекладачем творів славетного аргентинського письменника-культуролога Хорхе Луїса Борхеса. Перекладав Хемінгуея, Селінджера, Борхеса, Кортасара, Амаду, Маріо Варгаса Льйосу, Кіплінга, Рембо та багато інших, написав 17 художніх книг. Знав 11 іноземних мов, вільно володівпольською, англійською, іспанською, французькою мовами.

Автор літературно-критичних праць, 5 збірників поезій, 15 збірників повістей та оповідань, роману «І зараз, і завжди…» (1980, 1981, 1985), книги «Українці у Великій Британії» (1999), перекладів творів Ж. Амаду, Х. Л. Борхеса, Х. Кортасара, Р. Кіплінга, А. Рембо та ін., публіцистичних статей. Праця «Сучасна латиноамериканська проза» (1978) за радянських часів була єдиною україномовною монографією про латиноамериканську літературу.

Автор сценаріїв і співпостановник телефільмів. Понад 16 років опікувався малолітніми в'язнями, для яких видавав часопис «Горизонт». У серпні 1996 відвідав місто Бучач як консультант документального фільму «Аґнон» про Ш. Й. Аґнона (1999 року отримав 1-у премію на кінофестивалі в Палермо, Італія).