30.01 – 186 роки від дня народження Володимира Боніфатійовича Антоновича (1834-1908). 

Український історик, археолог, етнограф, археограф, співорганізаток Київської громади.

Володимир Боніфатійович народився 30 січня 1834 у містечку Махнівці Київської губернії (з 1935 с. Комсомольське Козятинський район, Вінницької області). Дрібний шляхтич і мадяро-поляк за походженням. Навчання в Київському університеті

Антонович здобув початкову освіту в сімї шляхтича, на якого працювали батьки.

Навчався у першій (Рішельєвській) і другій гімназіях Одеси (1845–1850).

Закінчив медичний (1855 рік) та історико-філологічний (1860 рік) факультети Київського університету.

У 1861 році приєднався до так званих «хлопоманів». Один з організаторів Київської громади, очолює в ній «хлопоманський» гурток, члени якого вважали, що український народ має право на своє національне відродження.

З 1861 року був викладачем латинської мови у Першій київській гімназії, з 1863 року – чиновник у канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора.

З 1863 – 1880 роки був головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві.

З 1880 – 1883 роки був деканом історико-філологічного факультету Київського університету. Один із фундаторів і голова (1881 – 1887) Історичного товариства Нестора-літописця, член-кориспондент петербурзької Академії наук (1902).

Володимир Антонович був засновником київської школи істориків та автор численних праць з української історії, зокрема студій з історії Давньої Русі, Великого князівства Литовського, козацтва, гайдамаччини; археології, етнографії. З Антоновичем пов’язують впровадження традиції документалізму в українській історіографії. За редакцією Антоновича було зібрано і видано 9 томів «Архива Юго-Западной России» (понад 2200 документів) Разом з Михайлом Драгомановим Анотонович видав «Исторические песни малорусского народа». Йому належать праці з історії України: «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво», «Київ та його доля і значення з ХІV до ХVІ століття», «Монографії з історії Західної і Південно-Західної Росії», «Розкопки в землі древлян», «Археологічна карта Київської губернії», «Історичні пісні малоросійського народу» та інше.

Помер Антонович 21 березня 1908 року, похований у Києві на Байковому кладовищі