13 березня - 60 років від дня народження Юрія Ігоровича Андруховича (1960), українського письменника, перекладача у приміщенні «Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки» представлено книжково-журнальну виставку: «Герої нашого часу» (експонується з 05 березня до 23 березня в приміщенні абонементу, 1 поверх). 

«Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо та на що сподіваємося, обов’язково з нами відбувається. Штука тільки в тому, що завжди надто пізно та завжди якось не так», Юрій Андрухович.

Юрій Андрухович сьогодні є одним із найвідоміших у світі українських письменників. Його твори перекладені багатьма мовами: польською, німецькою, англійською, французькою, шведською, іспанською.

Письменник є лауреатом премії Гердера, Ганни Арендт, Ляйпизької книжкової премії, отримувач «Медалі Гете», «Книга року ВВС» 2018 року.

Народився 13 березня 1960 року у місті Івано-Франкфівськ, де й живе дотепер. Отримав гуманітарну освіту: у 1982 році закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові, у 1991 році – Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М.Горького у Москві.

Отримав  ступінь кандидата наук у 1994 році, захистивши дисертацію по творчості українського поета першої половини 20 століття Богдана-Ігоря Антонича.

У 1985 році    заснував поетичну групу «Бу-Ба-Бу» (разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем). «Бу-Ба-Бу» розкривається як Бурлеск-Балаган-Буфонада. Автори склали собі прізвиська. Юрій Андрухович (Патріарх) бо найстарший серед інших, Олександр Іранець (Підскарбій), бо захоплюється нумізматикою, Віктор Неборак (Прокуратор), бо має особливу схильність до аналізу та літературознавства.

Юрій Андрухович дебютував у першій половині 80-х років, коли вийшла у світ збірка «Небо і площі» у 1985 році.

Прозові твори письменника вийшли друком у 90-х роках: «Рекреації (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), есе «Центрально-східна ревізія» (2000).

Юрій Андрухович такоє є автором  поетичних збірок: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»: Колекція віршів» (1997), «Пісні для мертвого півня» (2004).

Автор циклу оповідань «Зліва, де серце» (1989), романів «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), збірок есеїв – «Дезорієнтація на місцевості» (1999, 2006), «Моя Європа» (спільно із Анджеєм Стасюком) (2000, 2005, 2007), «Диявол ховається в сирі» (2006).

Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами як «Мертвий півень», «Плач Єремії», Sіґал Sпожив Sпілка, Знову за старе, тощо.

У 1992 році режисер Андрій Дончик зняв за мотивами оповідань Юрія Андруховича кінофільм «Кисневий голод».

11 березня 2007 року у Молодому театрі у Києві відбулася прем’єра вистави «Нелегал Орфейський» за мотивами роману Юрія Андруховича «Перверзія». 

Якщо аналізувати творчість Юрія Андруховича, то вона є найяскравішим проявом постмодернізму в українській літературі. Для цього напряму літератури характерне руйнування ілюзій, змішування світоглядних ідей, стилів (еклектика), потяг до архаїчного, ігрового стилю.